Вікторія Вдовиченко. Проби безпекового пера із присмаком Львова

Вікторія Вдовиченко. Проби безпекового пера із присмаком Львова. Фото: galinfo.com.ua

Півсотні відомих українських та міжнародних експертів у Львові, 2 дні обговорень понять threats, troорs, trouble-makers, висновок – далі буде…

Саме 30 листопада та 1 грудня в Українському католицькому університеті проходив Львівський безпековий форум( Lviv SecurityForum). Головною темою форуму мала стати рефлексія щодо нового безпекового порядку у світі. Під час нього світові експерти та політичні діячі шукали відповіді на питання: як протидіяти агресору, хто має брати участь в переговорах із врегулювання конфлікту; чи торгівля з агресором легітимізує дії агресора; і хто візьме відповідальність за збитки та втрати на окупованих територіях?

Що запам’яталося? Почну із історичного бачення. Власне цей підхід було озвучено істориком Я. Грицаком та філософом С. Дацюком. Саме крізь призму усвідомлення, що війна на території України не є конвенційною, неконвенційним має бути і її розв’язання. За відсутності стратегічного мислення в нашої “постмайданної” влади відсутні й стратегії поведінки не просто успішного виходу з війни, а виживання в ній. Відповідно, змінилися уявлення і про те, як же виглядає перемога у такій війні, оскільки після “Кримського бліцкригу” та Донбасу, мало хто вбачає успішність позитивного розвитку ситуації.

Командувач армії США в Європі, генерал-лейтенант Б. Ходжес наголосив, що США й досі переосмислюють кроки Росії. Російський слід у подіях у Грузії, Сирії, Криму та на Донбасі американські військові перевивчають для того, щоб здійснити ефективні широкомасштабні маневри, використовуючи військову техніку.

На теренах Форуму звучала і нова термінологія для трактування подій. Для прикладу, лунали пропозиції про “хронополітичний підхід” в Україні, коли війна проводиться винятково для затягування (“сповільнення”) часу і, відповідно, затягується ефективний процес прийняття рішень. Експерт М. Гончар пропонував долучити до міжнародного словника термін “полігібресія”, коли відбувається множинна гібридна гра Росії не тільки проти України, а й проти усього цивілізованого світу. Походження такого підходу базується на розумінні Росія розпочала свою експансію, а саме на нафтогазових доходах. Відповідно, чим більше доходів від нафти та газу Росія отримує, тим більш агресивну політику вона проводить.

Такий підхід із фокусом на енергетичну складову до осмислення феномену війни гібридного типу цілком прояснює дії Росії на Близькому Сходу та в інших регіонах. Крім того, внутрішні виклики ЄС, а саме: проблеми міграції, загрози терористичних атак в державах-членах ЄС доводять, що Росія докладає зусиль і тут, впливаючи на вибори та випробовуючи одну із основних засад Європейського Союзу – єдність.

Львівський форум тезами різних спікерів говорив про те, що міжнародне право не працює, а Мінські домовленості не можуть слугувати їх джерелом на тлі відновлення націоналістичних дискусій в ЄС, забарвлених популізмом та гаслами для завоювання аудиторії для виборів. Крім того, навіть іноземні експерти наголошували, що виклик корупції не є суто українським. Так, зокрема, експерт з Молдови, А. Алаіба, озвучив, що також і Росія використовує фактор корупції для того, щоб впливати на Україну зсередини. Звісно, ніхто не говорить, що в Україні його немає, але є й корупція, вироблена Росією на найвищому рівні. Чинник “шрьодеризації” – один із небагатьох прикладів його впливу на європейському рівні.

Що зрозуміло? Проте, в цілому, спроби називати речі своїми іменами наразі залишилися спробами. Як на мене, світ уже став “гібридизованим” у своєму трактуванні історії, коли Росія використовує ресентименти для творення та нав’язування виключно своєї позиції у формуванні світового порядку. Знаємо, що наразі Російська Федерація позиціонує себе не як агресор, а як світовий миротворець і нав’язує як Україні, так і Європі свій сценарій “замирення” на Донбасі.

Останні роки продемонстрували, що Захід виявився нездатним до превентивних дій щодо політики стримування Росії. Необхідне розуміння, що деякі європейські та американські політики шукали і досі шукають формат швидкого “задобрення” Росії. І американські, і західні експерти визнали, що доволі пізно прийшли до такого розуміння, адже пролонгування “прекрасного і сталого миру” із Росією завело їх самих у глухий кут.

З іншого боку, ефективна комунікація від української сторони також відсутня, оскільки дуже часто очікуємо, що наші бажання та прагнення можна зрозуміти просто так, не беручи до уваги, що “питання України” вже давно перестало бути на перших шпальтах газет. І підтвердження тому, що навіть офіційний Брюссель цими днями підтвердив свою втому від України, не дозволяючи отримати наступний транш у розмірі 600 млн. євро.

Що далі? Такі проби “безпекового” пера потрібні, адже вони говорять, що українці також мають що, як, і кому сказати. Такі події допоможуть збалансувати спроби європейців і американців нав’язати власні думки Україні із позицією українського експертного середовища. Однак, те, над чим нам потрібно замислюватися полягає у тому, що косметика українських реформ уже спадає. Крім того, відновлення цілісності та суверенітету України, а також повернення “сердець та мізків” українців із окупованих територій залежить від економічної привабливості нашої держави. Україні бракує економічної стійкості, що є головною засадою суспільної стійкості, яка мультиплікується за рахунок відсутності й верховенства права. Лише креативність мислення, інновації у процесі прийняття рішень дозволить перемогти і бути стійким перед подальшими викликами.