Вікторія Вдовиченко. Поговоримо про інтереси…італійські

З 1 січня Італія розпочала головування в ОБСЄ. Фото: italy-ai.ru

Італія у 2018 році отримала одну зі спроб у своїй історії перевірити наскільки вона зможе відігравати роль посередника у діалозі між Заходом і Сходом. Тепер будемо спостерігати як ця країна просуватиме свої пріоритети під час головування в Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

І тут цікавим є те, наскільки заяви про підтримання миру та безпеки в Європі можуть стати реальними, зважаючи, що обидві країни – Італія та Російська Федерація мають вибори у березні 2018 року.

Італія зазначає, що в ОБСЄ її пріоритети зводяться до трьох ключових слів – “діалог, участь, відповідальність”. Як говорить Посол Італії в ОБСЄ Алессандро Аццоні “ОБСЄ – це своєрідний театр. Італія формує сцену, але грати на ній мають держави-учасниці”.

Отож, пріоритети, подані “на сцені” стосуватимуться пошуку рішень щодо ситуації в Україні та інших тривалих конфліктів, як от: Нагірний Карабах, Грузія та Придністров’я. В цілому, проблематика “затяжних конфліктів”, безпеки Середземноморського регіону та виклики міграції, до яких відноситься боротьба з торгівлею людьми та усі форми дискримінації, – це усі головні пріоритети головування Італії в ОБСЄ протягом 2018 року. Це і зазначив міністр закордонних справ Італії Анджеліно Альфано у Відні 11 січня 2018 року під час офіційного передання Австрією головування Італії на засіданні Постійної Ради ОБСЄ.

Зазвичай, пріоритети країн, що головують в ОБСЄ стосуються 3-х вимірів питань: політико-економічного, охорони навколишнього середовища, прав людини. У документах, представлених 11 січня 2018 року у Відні, Італія й намагалася об’єднати ці виміри і поговорити про спроби забезпечення миру та безпеки в Європі.

Інтереси “по-середземноморськи”

Проте, говорити не завжди означає вчасно й ефективно реалізовувати. Отже, уже точно можна сказати, що безпосередньо Італія буде більше докладати зусиль для вирішення викликів в регіоні Середземномор’я, що традиційно стосується кола її регіональних інтересів. Таким чином, вона продовжить свою роль як адвоката країн Середземномор’я в ОБСЄ. Нагадаю, Італія головувала в Контактній Групі ОБСЄ щодо Середземномор’я у 2017 році. Наразі, вироблення плану дій для країн Середземноморського партнерства тільки розпочинається, але останніми роками Італія докладала для цього чимало зусиль.

“Гельсінкі” для Середземномор’я – так іменує прем’єр-міністр Італії Паоло Джентілоні прагнення Італії привернути увагу до проблем нелегальної міграції, потоків біженців та інші безпекові виклики. Так Італія прагне показати пріоритетність дискусій про Середземномор’я: від рівня контактної групи до Постійної Ради – органу, що приймає рішення на рівні ОБСЄ та має зустрічі на рівні послів щотижня у Відні. Проте, тут чуємо беззаперечну критику з боку США та Росії такого італійського лобі.

Друга амбітна мета Італії – сприяти призначенню спеціального представника ОБСЄ для Середземномор’я. Ця нова посада підвищить значення країн Середземноморського партнерства та одночасно зробить його рішення більш політично впливовими. За таким призначенням проглядається прагнення Італії розгадати “Середземноморський ребус”: як покращити довіру та безпеку в регіоні, що потерпає від постійної небезпеки та загрози тероризму.

Період нестабільності, що характеризується багатовекторністю викликів та, головним чином, непередбачуваністю, змушує замислюватися над тим, що ризик напруженості на Близькому Сході, Перській затоці та Азії тільки посилювати-меться.

“Середземноморський аспект є взаємодоповнюючим, а не альтернативним, для євроазійського виміру ОБСЄ”, – підкреслив міністр Альфано, вказуючи, зокрема, на міграційну кризу. “Ми маємо намір вирішувати цей виклик не тільки з точки зору безпеки, але і через боротьбу з дискримінацією, сприяючи плюралізму, включенню міжкультурного та міжрелігійного діалогу, що є основою миру та безпеки”. Відповідно, такий політичний вимір ведення діалогу Італією охоплює реалізацію давньої перспективи створення “розширеного Середземноморського партнерства” – від країн Персидської затоки до Сахеля (Африка).

Інтереси “по-українськи”

А де ж тут місце України? Насправді, у програмних цілях Італії вона також зазначається: “Криза в Україні змусила поставити під сумнів ті принципи, на яких ґрунтується ОБСЄ. Проте, Італія продовжуватиме підтримувати всі зусилля ОБСЄ щодо мирного врегулювання конфлікту та закликатиме сторони в повній мірі виконувати Мінські угоди”, – повідомив міністр закордонних справ Анджеліно Альфано. Крім того, він офіційно анонсував візит до України 30-31 січня 2018 року, а потім – і до Російської Федерації.

Італія в пріоритетах зазначила про надання повної політичної підтримки зусиллям, спрямованим на пошук рішення для української кризи. На думку міністра Італії, ситуація в Україні продемонструвала наскільки світ потребує ОБСЄ для її вирішення.
Італія не раз наголошувала, що створення Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні у березні 2014 роки є винятковим прикладом колективних багатосторонніх зусиль щодо мирного врегулювання конфліктів. Італія продовжуватиме й надалі підтримувати цю Місію для того, щоб вона змогла виконувати свій мандат.

У вітальній промові міністр згадав і факт звільнення полонених, що відбувся 27 грудня 2017 року на лінії розмежування і сподівається, що це сприятиме подальшим позитивним практикам заради досягнення миру на сході України. До “негативу” він відніс припинення діяльності Спільного центру з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації на лінії розмежування сторін.

Проте, цікаво навіть не як Італія зможе втілити такі амбітні цілі, а змінність вокабуляру міністра протягом навіть останнього періоду. Отже, нагадаю, у 2017 році в ОБСЄ відповідне головування мала Австрія, яка 7 грудня підсумовувала свою діяльність конференцією на рівні міністрів закордонних справ країн-учасниць ОБСЄ.

У тексті своєї промови від 7 грудня 2017 року Альфано чітко назвав події на Сході України “війною, вирішення якої не може існувати без повної імплементації Мінських домовленостей” (якщо хочете прочитати італійською, ось посилання). Але, уже 11 січня аналогічні події в Україні почали іменуватися “конфліктом, що потребує вирішення”.

Звісно, уважний читач зауважить, що Італія часто підміняє ці терміни, називаючи то “конфліктом”, то “війною”. Проте, важливою була саме груднева міністерська зустріч і заяви на ній, що передували головуванню Італії.

Очевидно, що активної діяльності Італія не зможе здійснювати допоки не проведе власні вибори 4 березня 2018 року. Крім того, їй потрібно дочекається й проведення виборів в Російській Федерації, оскільки без цього говорити про наявність “вікна можливості” зможе лише вказувати на “двері”.

Італійське головування в ОБСЄ може бути підтримкою франко-німецькій ініціативі поновити “нормандський” формат перемовин та поступово зменшити вагу санкцій, що особисто для італійців є актуальним, зважаючи на двосторонні економічні інтереси Італії та РФ. Участь Президента Франції Еммануеля Макрона на економічному форумі в Санкт-Петербурзі в 2018 році, здається, пропонує “правильне вікно” для такого позасанкційного діалогу, а наявні заяви міністрів закордонних справ Австрії та Німеччини тільки тому підтвердження.

Напевно, вперше погоджуся із тезою делегації РФ при ОБСЄ, які, вітаючи головування Італії в ОБСЄ зазначили: “бажаємо @ItalyatOSCE винахідливості Леонардо да Вінчі, витонченості Рафаеля, вмінню Марко Поло поєднувати Захід зі Сходом і рішучості Гарібальді на непростому шляху Головування в ОБСЄ в 2018 році”.