Вікторія Вдовиченко. Мюнхен та безпека – словник для розуміння

Мюнхен та безпека: словник для розуміння / фото з відкритих джерел

Конференція з питань безпеки вже вкотре стала “містком” між Північчю та Півднем, Заходом та Сходом. Протягом трьох днів Мюнхен збирає для дискусій велику кількість стейкхолдерів з усіх куточків світу. Зокрема, організатори зазначили прибуття 25 глав держав та урядів, 47 міністрів оборони та 30 міністрів закордонних справ. Розуміння позиції багатьох тих, хто виступає з промовами, хто здійснює кулуарні домовленості, дає розуміння куди рухаються Європа та світ у найближчому майбутньому.

Дійсність. Мюнхен знову підтверджує, що слова “непевність”, “нестабільність”, “нестійкість” – абсолютні реалії життя не тільки України, а й світу. Гібридність загроз не є новелою, а ось розуміння того, що повернення до життя “по-старому” уже не буде є абсолютним трендом. Криза системи ліберального устрою замінюється realpolitik як на національному, так і міжнародному рівнях.

Сенатор МакКейн говорив про важливість збереження передусім системи європейських та світових цінностей. “Ми приїздимо щороку на цю конференцію щоб оживити спільне бачення моралі, говорити про те, що за наші цінності варто продовжувати боротися”. “Чи демократії Заходу в ритріті?” – цікаво сформулював тезу про сучасні виклики ЄС міністр закордонних справ Великої Британії Борис Джонсон.

Досвід. У пресі Мюнхенську конференцію порівнюють із “Форумом у Давосі” з політики безпеки. Цього року – це 53-річчя цього “форуму”. І Мюнхенська конференція прагне розширювати власні горизонти. Так, голова Мюнхенської конференції, радник канцлера ФРН з питань оборони та зовнішньої політики Вольфганг Ішингер іще на брифінгу конференції говорив про сподівання, що адміністрація США зможе долучитися до Мінського формату на рівні держсекретаря або віце-президента. “Можливо тоді б Україні було б надано кращі гарантії безпеки аніж у 1994 році”. Наскільки ці заяви стануть реальними, можна буде зрозуміти після коментарів та промов американських представників та українського ланчу, що відбудеться у суботу, 18 лютого. Крім того, також важливо – наскільки Україна зможе бути почутою провідними країнами світу та переконати їх у стійкості своїх європейських прагнень.

Діяльність. І хоча немає Путіна, його “дух” просто витає під час конференційних дискусій. Про Україну та її місце в безпековому просторі Європи говориться майже повсюди. Політики та урядовці не приховують, що агресивні дії Росії все більше непокоять лідерів Європи. У своєму виступі президент Порошенко зазначив, що “трансатлантичне торговельне та інвестиційне партнерство повинно продовжувати тиснути на РФ санкціями. Це необхідно для того, щоб змусити Путіна підтримуватись Мінських домовленостей”.

У спільній панельній дискусії з Президентом України, Борис Джонсон також висловився на користь територіальної цілісності України. “Я хочу запевнити, що Велика Британія цілком і повністю слідкує за подіями на Сході України, зокрема в Авдіївці”. Такі заяви – це хороша ознака, оскільки дають номінальне розуміння того, з яких горизонтів Україна має і повинна говорити про свої виклики та завдання. Сьогодні, Україна матиме іще одну можливість у форматі ланчу заявляти про свої прагнення та цінності. Побачимо, які будуть розмови і, найголовніше, як ці розмови перетворюватимуться в практичні дії.

Підсумовуючи, можна сказати, що майбутнє Заходу не буде ні катастрофою, ні поверненням. Це буде новою реальністю, з якою нам доведеться зростати, міцнішати і бути непохитними у своїх прагненням до єдності.