Якщо відкинути намальований кремлівською псевдоісторичною наукою образ Євгена Коновальця, як людожера і полум’яного ідеолога українського фашизму, то перед нами стає постать дуже освіченої, інтелігентної, вихованої, стриманої людини з величезним діапазоном знань і європейським ліберальним мисленням. Чи вважав Коновалець себе націоналістом, чи терміном націоналістичний рух він окреслював тему патріотизму і визвольної боротьби — на ці питання ще мають дати відповіді дослідники біографії Коновальця. Як би там ні було, доля звела полковника Українського війська, будівничого Галицько-Буковинського куреня січових стрільців, творця школи патріотично-військового виховання бійців і старшини, а разом з тим і талановитого дипломата часів Української Народного Республіки і Директорії з державним і військовим керівництвом Литви.

Після того, як Директорія Симона Петлюри відмовилась від національної регулярної армії і вирішила перейти до партизанських методів спротиву більшовистській навалі зі Сходу під час Другої українсько-російської війни, за ініціативою Євгена Коновальця Україна вирішила надати життєво важливу військову допомогу дружній Литовській Республіці, яка потерпала від змови Росії і Польщі. Варшава використала слабкість Литви і відірвала від країни весь Віленський край.

В тимчасовій столиці Литві – Каунасі було засновано головний закордонний офіс Української Військової Організації — УВО, видавався її друкованний орган — газета “Сурма”, а також діяло українське радіо. Згодом в тимчасовій столиці було засновано Литовсько-українське товариство. Символічно, що спільні литовсько-українські організації існували і за кордонами двох країн, в тому числі в Римі, Празі, Мюнхені.

Ця маловідома і недостатньо ретельно вивчена сторінка литовсько-українських стосунків в якійсь мірі пояснює природу доволі тісних стосунків двох народів. Час лиха стає часом випробувань і в якійсь чудовий спосіб зближає литовців і українців, надихаючи на взаємодопомогу. Вважаю, що кожному українцеві, якій відвідує Литву, а таких візитів в останній час дуже багато, варто приділити частину часу, щоб доїхати до Каунасу, а там прийти до будинку 34 на Алеї Свободи. Дім Євгена Коновальця. Замах на життя українського патріота і литовського громадянина, скоєнний сталінськими спецслужбами 23 травня 1938 року в голандському Ротердамі, поклав початок новій традиції – вшанування пам’яті героїв.

Вибір каунасців: бути творцями або жертвами історії

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram