10 квітня 1933 року народився Віктор Семенович Близнець – український письменник-прозаїк, автор видатних дитячих творів.
Майбутній письменник з’явився на світ у селі Володимирівка Одеської області (нині – Кіровоградська область). Оскільки під час німецької окупації свідоцтво про народження хлопця загубилося, то дату появи на світ його мати визначила приблизно: “В голодовку перед Паскою”, записали – 10 квітня 1933 року. Сім’я була багатодітною, Віктор був четвертою дитиною. Немовлям мало не вмер, бо в Україні повним ходом йшло винищення української нації, інспіроване керівництвом Радянського Союзу.
Віктор Семенович найбільше любив свого батька, він був найдорожчою людиною. Шістьох своїх дітей голова сім’ї зажди бавив розповідями, казками, приказками, і це в нього дуже добре виходило. Як пізніше Віктор напише:
“Він був першою книгою, першою школою, відкривав землю батьків. Це було як причастя до святині, до таїни нашого земного бога”.
З самого дитинства Віктор прагнув знань. Та ледве встиг піти до школи – розпочалася війна. Знову довелося пережити голод, страх. Як тільки закінчилося лихоліття, хлопець відновив навчання. Згадував, його мати, вчителька, фарбувала крохмалем газету, аби по пам’яті відтворити сторінку з букваря. Бо на все село не збереглося жодної абетки. І так кожного вечора шпальта газети зафарбовувалася, і на ній з’являлися нові літери й склади.
Сам Віктор був дуже старанним учнем. Після закінчення десятирічки у 1952 році поїхав до столиці і вступив до Київського університету імені Тараса Шевченка, на факультет журналістики. Його однокурсниками були Василь Симоненко, Тамара Коломієць та інші обдаровані й талановиті люди, теж майбутні письменники.
Після закінчення університету, Віктор Близнець працював журналістом у газетах і журналах. Був кореспондентом, потім працював заступником головного редактора видавництва “Молодь”. І паралельно, за словами письменника Анатолія Костецького, знаходив “час, аби залишитися наодинці зі своїми думками і творити літературу з великої літери, як він це розумів”.
Свої перші рукописні твори Близнець наважився показати відомому дитячому письменнику Всеволоду Нестайку. Рукопис містив всього чотири оповідання, та вони дуже сподобалися Всеволоду. Твори молодого письменника були щирими й написаними соковитою народною мовою. Віктор доніс ще декілька оповідань, з яких склалася перша збірка “Ойойкове гніздо”. Трохи згодом була написана лірична казка “Земля світлячків”. Саме в цьому творі автор реалізував свої фантазії. Герої його розповіді живуть у реальному та казковому світі, наповненому різноманітними пригодами та дивами.
Після виходу першої збірки автор зазіхнув на великий і об’ємний твір. “Паруси над степом” – повість, в якій зображені картини минулого. В цій роботі тісно перепліталися війна, повоєнні жахіття і людські долі. Головною дійовою особою оповіді став український степ. Водночас, письменник не вдавався до розлогих описів, а невеличкими пейзажними та поетичними штрихами акцентував увагу читача на його величній красі.
1968 рік, коли вийшли друком “Древляни”, – це час перелому в бік догматизму у всіх сферах життя, розгортання масштабної боротьби проти національної інтелігенції, проти всіх виявів національної свідомості народу. Сама назва твору свідчила про спробу автора протистояти цій політиці. Персонажі твору, в якому чимало автобіографічного, – предки оповідача.
А вже наступна книжка Віктора Близнеця – повість “Звук павутинки” (1970) – заявила про автора, як про одного з найяскравіших дитячих письменників України.
Кілька років Віктор Близнець працював над перекладом “Повісті минулих літ”. Він був виданий у 1980 році, передмову до цього перекладу написав Павло Загребельний.
Помер письменник 2 квітня 1981 року. Всі хто знав Віктора Семеновича, згадували його як людину дуже щиру, делікатну, з ніжною душею. Людину, закохану у дитинство, у людей, у природу. І хоча в нього є твори і для дорослої аудиторії, але саме дитячі книжки стали найпопулярнішими. Автор пропускав їх через свою душу і серце.
У 1988 році Віктору Близнецю посмертно присвоїли звання лауреата літературної премії імені Лесі Українки, а 2003-го Міжнародний освітній фонд імені Ярослава Мудрого започаткував Літературну премію “Звук павутинки” імені Віктора Близнеця.
Омелян Пріцак: Усе, що я робив – я робив для України
Ольга Перовська – дитяча письменниця, гетьманша, яку цькували собаками
Сподобався матеріал? Підтримай Український інтерес. І на оновленій землі врага не буде! Слава Україні! Приватбанк 5457 0822 9082 5491 Монобанк 4441 1144 0359 2361 PayPal – [email protected]
