Хай шлях – до раю, пекла чи полону –
усе пройди і винести зумій.
Торуй свій шлях – той, що твоїм назвався,
той, що обрав тебе навіки вік
.

4 вересня, у день смерті відомого шістдесятника Василя Стуса відбувся допрем’єрний показ стрічки – історія життя і боротьби поета – “Заборонений”. Фільм подивився й “Український інтерес”.

Картина розділена на три різні за хронометражем частини: Київ, Суд та Віра. У першій – автори показали буденність молодого Стуса, фільм розпочався його знайомством з майбутньою дружиною Валентиною Попелюх.

Далі режисер показав інших шістдесятників та відомих громадських діячів, зокрема художницю Аллу Горську, літератора Івана Дзюбу, кінорежисера Сергія Параджанова, політика та публіциста В’ячеслава Чорновола, літературознавицю Михайлину Коцюбинську, публіциста Юрія Бадзьо та інших.

На допрем’єрний показ прийшов також політв’язень, громадський діяч, розповсюджувач самвидаву, член Української Гельсінської Групи, публіцист, історик, дисидент та друг Василя Стуса – Василь Овсієнко. Він дещо розкритикував авторів фільму за історичні неточності. Утім режисер Роман Бровко наголосив, що стрічка насамперед – художня.

Василь Овсієнко (другий зліва) досі береже шапку арештанта з ув'язнення. Фото: Український інтерес/Діана Царук
Василь Овсієнко (другий зліва) досі береже шапку арештанта з ув’язнення. Фото: Український інтерес/Діана Царук

Один зі сценаристів фільму Артемій Кірсанов розповів, що спочатку картина називалася “Птах душі”, як однойменна збірка віршів поета, яку той написав в ув’язненні і яку вилучили тюремні наглядачі:

“Така назва більше для поетичного кіна. Думали назвати на честь Стуса, але фільм – про всіх шістдесятників, які були заборонені, тому назвали саме так”.

Артемій додав, що на його думку фільм вдався. Адже зали у Львові та Івано-Франківську аплодували стоячи.

На допрем’єрний показ у Києві зібралися близько двох сотень журналістів, громадських діячів.

На етапі роботи над сценарієм автори фільму наголосили, що консультувалися з шістдесятниками, дисидентами, зокрема і дисидентом та Героєм України Левком Лук’яненком. Саме він переповів авторам чутки, що напередодні смерті Стуса, до в’язниці таємно приїжджало якесь начальство з КДБ. Тоді ж Стуса перевели в карцер.

Творці фільму вирішили зробити так, ніби кагебісти приїжджали саме до поета. Вони розповіли задокументовані спогади Стуса, але додали і художній домисел.

Творчий вечір літераторів, яких міліція звідусіль гнала. Фото:  Facebook/Заборонений/Художній фільм про Василя Стуса
Творчий вечір літераторів, яких міліція звідусіль гнала. Фото: Facebook/Заборонений/Художній фільм про Василя Стуса

Одним з них став образ кагебістки Віри. Вона – втілення агентів у 80-х роках, які працювали при владі, що швидко змінюється. Віра вирізняється з-поміж інших співробітників радянських спецслужб. Її місія – зламати Стуса незвичними методами, примирити його з партією, а тобто приборкати всіх “скажених псів” – шістдесятників.

Також автори художньо осмислили сцену, коли Стус став свідком самоспалення воїна УПА Василя Макуха. Це було насправді: чоловік спалив себе на знак протесту щодо введення радянських військ у Прагу. Але поет написав такий вірш про інцидент, ніби бачив все на власні очі. Тому сценаристи перенесли Стуса на Хрещатик у листопаді 1968 року:

“…О, він горів, як порося, смажене примусом, –
налетів на людей, що культурно собі стояли
в черзі за цитринами.
Порозбігалися усі як один:
від нього так несло смаленим –
носа було навернути ніяк.
На щастя узялося кілька міліціонерів,
одразу вкинули його в машину
і помчали в бік Лук’янівки.
А черги ми таки достоялись. Аякже:
що то за святковий стіл без цитрин?”

До речі, саме цей уривок з рукопису зачитує екранний Стус у квартирі подруги Алли Горської відразу після того, як став свідком історичної акції протесту.

Фото: Facebook/Заборонений/Художній фільм про Василя Стуса

Торік нескореному поетові виповнилося б 80 років. А цьогоріч у Донецькому національному університеті імені Василя Стуса дисиденту встановили погруддя.

Завтра, 5 вересня, фільм виходить у вітчизняний прокат. Фільм має свої огріхи, але загальне враження: коли Василь Стус, зіграний Дмитром Ярошенко, декламує вірші, жартує в притаманній митцю манері, шкіра мимоволі стає гусячою.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter