Сьогодні перископ (“оптичний прилад, що складається з системи дзеркал або призм, вмонтованих у металеві труби, і використовується для спостерігання з підводного човна, укриття і т. ін.”) нашого розслідування вихопить із виру життя деякі архаїчні слова (і трохи – неологізми).

Отже, побуду драгоманом. Не Драгомановим (він був тільки один такий, і повтори-клонування неможливі). Насправді ж драгома́н – це “перекладач при європейському дипломатичному або консульському представництві, переважно у країнах Сходу”. Також у словнику нашої мови є ще й тлума́ч – “1. Той, хто пояснює, витлумачує що-небудь, дає тлумачення певного явища, тексту тощо. 2. заст. Перекладач”. Ну і про всяк випадок нагадаю, що переклада́ч – це “той, хто займається перекладами з однієї мови на іншу”. Зрозуміло, що перші два слова як синоніми до третього – архаїчні. Прикметник архаї́чний – це “стародавній, старовинний”, а також той, що “вийшов із загальнонародного вжитку; застарілий”. Споріднений із цим словом іменник архаїзм. У загальному розумінні так називається “застаріле явище, пережиток старовини”. У науці про мову архаїзмом позначають “застаріле слово, мовний зворот або граматичну форму, що вийшли з ужитку”. Специфікою архаїзму є те, що його замінили сучаснішим синонімом. Отже… Починаю тлумачити-драгоманити.

“Бібліотеку “Свічадо” Святошинського району (бульвар Ромена Роллана, 13-В) перетворили на сучасний хаб, який має власну айдентику, фірмовий стиль, логотип і якому присвоєно власні кольори – жовтий і сірий”.

Почнемо зі свічада. Це слово (поетичне й застаріле) – синонім до дзеркала. Також ним називали “підвісний свічник для багатьох свічок”. Зрозуміло, що для неймінгу (англ. name – “ймення, ім’я”; добір (або придумування) оригінальної назви, що найбільше (з погляду власника/замовника) пасує певному продукту чи бренду) це, у принципі, красиво й навіть романтично.

Далі – хаб. Автор тексту мав би подбати, як розкрити значення цього слова, адже не так і багато людей знають, що це. Але ми – не вони. Зараз дізнаємося: хаб – дослівно означає “центр або вузол діяльності, який об՚єднує під՚єднані пристрої в одну мережу”. В англійській мові hub – це “ма́точина” (“середня частина колеса у возі з отвором для осі та гніздами для спиць” та “середня частина машинового колеса з отвором для осі, вала тощо”). У переносному розумінні hub – “центр діяльності”. У загальному значенні «хаб» – це вузол якоїсь мережі.

А от з айдентикою не все гладко. Чому? Судіть самі: айдентика включає всі рекламні атрибути компанії, які виділяють її, індивідуалізують (сюди входять логотип, фірмові кольори, шрифт, візитки, канцелярія, фірмові бланки, папки, брендовані сувеніри). Тому в нашому реченні воно зайве, адже далі автор розкриває його суть. Хоча можна припустити, що він хотів показати значення цього слова, наводячи видові назви. Але зробив це не дуже вдало (якби навів у дужках – тоді б усе стало на свої місця).

“Але “блават” вживали не тільки Іван Франко, Ольга Кобилянська, Осип Маковей, а й Пантелеймон Куліш, Кость Гордієнко, Борис Харчук, Михайло Стельмах, Максим Рильський (“Над нами синь небес, як росяний блават”).

Це речення з однієї зі статей Ю. Винничука. А ось іще приклади вживання слова блава́т: “Каталог власників та директорів компаній / Б / Блават Оксана Зіновіївна” / “Повне найменування – Приватне підприємство “Блават”. Як видно, слово “блават” використовується і в неймінгу, і в ономастиконі (це – “репертуар власних імен певного етносу, соціуму”). Його сучасний синонім – волошка (“польова трав՚яниста рослина із синіми квітками, що росте переважно серед озимих культур”). Колись “блаватом” називали також шовкову тканину блакитного кольору, шовк узагалі, а також – шовковий одяг. Прикметник блаватний передає саме це застаріле значення: “Заложив [Герш] склеп з блаватними товарами” (І. Франко).

“Її пурпурові ланіти”: жіноча краса в літературі” – так називається книжка М. Черній. Застаріле книжне поетичне лані́ти (в однині – ланіта, жіночий рід) – це синонім до слова щоки: “На твоїх ланітах, як говориться в таких випадках, палає рум՚янець досади” (І. Микитенко). А ось як сучасний автор використовує це слово: “Я намалюю очі дивовижні, Ланіти лагідні твої. Твій подих чистий, білосніжний, Твій погляд, наче у вогні” (Е. Гром). А прикметник “пурпуровий” (як і “пурпурний”), використаний у назві книжки, походить від іменника пурпур (“1. Фарбувальна речовина червоно-фіолетового кольору, яку добували в давні часи з залоз морського молюска. 2. Стародавня дорога тканина, пофарбована цією речовиною, а також одяг та інші речі з цієї тканини. 3. Темно-червоний або яскраво-червоний колір з фіолетовим відтінком; багрянець”).

“Львівські Дзиґарі” – так називається репортаж одного з телеканалів. А на новинному сайті знаходимо: “Дзиґарі від генерала” – очільник волинських копів подякував патрульним за врятоване життя”. Бо ті чотири поліціянти врятували хлопця, що намагався вистрибнути з вікна. А в Ю. Смолича можна прочитати: “Чути було лише, як ритмічно цокають великі дзиґарі на стіні біля буфета”. Гадаю, вже неважко зрозуміти, що колись дзиґаря́ми називали годинник.

У переліку юридичних осіб України можна натрапити на Приватне підприємство “Рамено” і Товариство з обмеженою відповідальністю “Рамено”. У художніх текстах теж можна знайти слово “рамено”: “Нестямилася, коли опинилася в його сильних раменах” (Б. Лепкий) / “Уже тополі гордовиті, 3 рамен стрясаючи імлу, Радіють ранкові й теплу” (М. Рильський) / “Рамено твоє потужне, рука твоя могутня, здіймається твоя десниця!” (псалом). А публікація Р. Любарського розпочинається так: “Рамена – це прямокутні об’єми, розташовані по боках від центральної частини будівлі. Рамена є поширеним елементом в українській бароковій архітектурі”. Як бачимо, використовують це застаріле слово у різностилевих текстах і ситуаціях мовлення. Тим часом рамена (однина – рамено) – це плечі.

В одній з наведених цитат згадується десни́ця. Цим застарілим книжним та урочистим словом називається “права рука, а також рука взагалі”. Це слово так само, як і попередні, використовується, щоб назвати юридичних осіб: ПП “Десниця”, ПП “Десниця-Д”, Благодійний фонд “Десниця”. А так воно вживається, коли йдеться про справи церковні: “З 2 до 12 листопада в Луганській єпархії перебуватиме десниця святого великомученика Димитрія”. До речі, в наступному реченні автор подбав про тих, хто, можливо, не знайомий зі словом “десниця”: «З 12 до 16 липня у Києво-Печерській лаврі буде перебувати велика святиня православ’я – права рука (десниця) святого пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна…”

У слова “десниця” є синонім прави́ця: “Фольк-студія “Правиця” покликана навчити дітей українських традицій, пісень та культурних народних цінностей” / “Гурт “Правиця” анонсував найбільший сольний концерт у своїй історії” / “За словами В՚ячеслава Кириленка, “Правиця” також приєднається до “мегаблоку” / “Представники Української Національної Консервативної партії взяли участь у засіданні громадсько-політичного об՚єднання “Українська Правиця”. Це слово бере участь у фразеологізмах бути (ставати, стати) правицею (те саме, що й бути (ставати, стати) правою рукою – тобто: “бути найближчим помічником у кого-небудь”) та подати правицю (“духовно з՚єднатися з ким-небудь; подружитися, побрататися”). Діалектний омонім прави́ця – “нем՚ята, рівна солома”.

І тут виникає логічне запитання: а як же тоді хитромудро називалася ліва рука? Скажу: вона називалася шуйця. І з цим словом теж є назва юридичної особи: ПП “Шуйця”. Знаходимо його і в художніх текстах: “Подай руку, шуйцю. – Тарас не зрозумів одразу. – Паки реку – подай ми руку, шуйцю” (Г. Хоткевич) / “Шуйцю, – прошепотів Ярослав, мовби боявся сполохати богів і їхніх ангелів” (П. Загребельний). Синонімом до шуйці є ліви́ця: “Чи існує в Україні європейська лівиця? (Точка зору)”. Знаходимо його і в назві книги: “Праві двері зліва. Німецька радикальна лівиця і революція та війна в Україні 2013-2018 рр.”.

“ТОВ ”ПЕРСТ” / “Кредитна спілка “ПЕРСТ” звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом” / “Це не може бути збіг, це Божий перст” (Г. Сенкевич) / “Перст протестуючий. Савченко під час останнього слова показала прокурору середній палець – реакція соцмереж” / “Вказівний перст Леніна заважає парафіянам”.

Церковнослов՚янське урочисте перст – це “палець руки”. Ось як використовує це слово Олесь Донченко: “Суворий чернець стояв поряд, виразно показуючи перстом на карнавку, куди треба було кидати пожертви”. Фразеологізм [один,] як перст – це те саме, що й один як палець – “одинак, самотня людина”. До речі, як пише краєзнавець С. Каленюк, “перст – старовинна назва вказівного пальця. Людське тіло було не лише першим еталоном, але й дуже зручним, бо завжди при тобі. А найменшою ціною поділки такого еталону був палець – перст. Ми й досі говоримо: товщиною (висотою) у три пальці, шириною в палець (про тріщину)”.

Якось розповім і про інші цікаві слова, що вже часто не вживаються, однак знайомство з ними тільки збагачує наш словник.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram