На “Кочур-фесті” видавець Іван Степурін подарував мені книжку. Її назва заманлива, урочиста – “Від столу до престолу”. Її авторка – неординарна особистість, відома французька поетеса Ніколь Лоран-Катріс.

Лік життя Лоран-Катріс починається ще до Другої світової війни, у 1937 році, на півночі Франції. Мисткиня довго мешкала в столиці, в осерді світового мистецтва: поетів, філософів, художників. Нині ж її мешкання – мальовничий регіон на північному заході Франції – Бретань.

Більше 40 видань побачили світ із-під її пера. Тут і збірки поезій, і романи, і есеї, і перекладні видання. Француженка є укладачкою низки антологій сучасної поезії. У світі її знають, як чудову дослідницю іспанськомовних та португаломовних літератур, вона прекрасно володіє бретонською мовою. Є незмінною директоркою Міжнародних поетичних фестивалів “Присмерки” (місто Ренн) та Бретонського фестивалю.

Ніколь Лоран-Катріс є лавреаткою Премії в галузі художнього перекладу Міжнародного фестивалю поезії в Куртя-де-Арджеш (Румунія, 2014 рік) і Премії “Любов до свободи” Європейської академії наук, мистецтв і літератури (Париж, 2018). Спільно з Дмитром Чистяком взяла участь у перекладі творів українських поетів Олександра Коротка, Павла Мовчана, а нині працює над укладанням Антології сучасної української поезії французькою мовою.

Видання, яке тримаю в руках, побачило світ у видавництві “Саміт-Книга” в серії “Європейська академія наук, мистецтв і літератури”. У книжечці представлено вибране з попередніх 12 збірок Ніколь Лоран-Катріс. Вірші французької поетеси переклав українською поет Дмитро Чистяк.

Ми знайомимося з творчістю знаної у Франції авторки завдяки її участі в Міжнародному фестивалі мистецтв “Карпатський простір”. Український читач вбирає всю магію іронічного, ліричного, драматичного й величного слова одної з найвідоміших постатей європейської поезії, коли на столі життєвому вгадуються відблиски престолу божественного.

Пані Ніколь Лоран-Катріс наряду з італійською поетесою Лаурою Гаравальї та сербським письменником Милутином Джуричковичем були почесними гостями Міжнародного фестивалю письменників-перекладачів “Кочур-Фест”, який відбувався в Києві та Ірпені 10-13 жовтня.

Головна мета цього заходу – популяризація нашої літератури у світі, зміцнення зв’язків із зарубіжними митцями й обмін досвідом вітчизняних письменників-перекладачів із іноземними колегами.

Фестиваль назвали на честь Григорія Порфировича Кочура. Він – класик художнього українського перекладу в XX столітті, а ще поет, добрий знавець літератури, вихователь.

Його переклади охоплють понад 20 століть. В арсеналі Григорія Кочура переклади античних авторів від Архілоха та закінчуючи сучасними поетами. Своєю перекладацькою творчістю цей блискучий діяч культури охопив три континенти: Європу, Америку й Азію, понад 30 літератур світу. Та його доля склалася нелегко. Попри те, що Григорій Кочур був ключовою фігурою національного й культурного ренесансу 60-х років минулого століття, його звинуватили в “буржуазному націоналізмі” та засудили до 10 років таборів, адже в його квартирі збиралися опозиційно налаштовані творчі інтелігенти.

Заходи фестивалю були поділені на інтерв’ю з ключовими гостями фестивалю, публічні лекції на різну тематику, пресконференції, творчі вечори, круглі столи, презентації книжок про Ірпінь тощо.

Під час відкриття фестивалю поет і науковець Дмитро Чистяк наголосив, що ця подія залишиться не тільки в нашій пам’яті, а й в пам’яті всього українського літературного процесу.

“Ми робимо справді важливу справу, яка сприятиме утвердженню й поширенню української літератури за кордоном. Ідея створення такого фестивалю виникла в цих стінах, саме в цій залі, коли презентувалася антологія віршів “Римований Ірпінь”, я виступав тоді з пропозицією повернути Ірпеню славу однієї з мистецьких столиць України. Тому що таке славне минуле, пов’язане з Будинком творчості письменників, дивовижними гостями й іменами видатних майстрів та організаторів художнього перекладу, які працювали в Ірпені. Передовсім нам спадає на думку ім’я Григорія Порфировича Кочура. Але звичайно і його попередник Максим Тадейович Рильський, і наступники, вони також працювали в цьому дивовижному культурному центрі.

Ідея повернути не просто літературний фестиваль, а саме фестиваль письменників-перекладачів сподобалася, зокрема, владі в Ірпені, і вона підтримала захід. Григорій Кочур дуже багато зробив не лише для поширення світової класики, української літератури, але також і для поширення української літератури за кордоном. Його переклади виходили в Чехії, Угорщині, Чехословаччині. Умови, в яких працював Григорій Кочур важкі, сьогодні світ для нас відкритий і ця робота має тривати й давати результати”, – резюмує Чистяк.

Це перший фестиваль письменників-перекладачів, але я вже чекаю на другий, третій і так нехай буде довгі-довгі роки.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram