Чи перейдений вже Рубікон, за яким розпад Росії стає неминучим? Які процеси відбуваються не в національних республіках, а в регіонах, що вважаються суто російськими?

Західна відрізана скиба

“Ісконна русская зємля” – Східна Пруссія вперше увійшла до складу Росії ще в 1813 році, після розгрому наполеонівських військ, але ненадовго. У 1945-му Сталін приєднав частину цієї території, віддавши решту Польщі. Для того, щоб розташувати у місті Піллау, перейменованому в Балтійськ, найбільшу базу Балтійського флоту й цього клаптика було достатньо. Місце для контролю над всім Балтійським морем тут і справді вдале, а іншого сенсу для створення Калінінградщини та депортації ста тисяч людей не було, й бути не могло.

Стратегія “людей не жаліти, баби народять ще” призвела до того, що людей і так лишилося мало після Другої світової, а внаслідок депортацій треба було заселяти кимось і Крим, і колишню Східну Пруссію, і Північний Кавказ. Три чверті переселенців було з РРФСР, а решта порівну з Білорусії та України.

Припинення Холодної війни, розпад СРСР призвели до того, що Калінінградська область перетворилася на анклав, зв’язаний з основною територією Російської Федерації лише морем, а сенс існування Балтфлоту взагалі зник.

Нині мільйон людей, які в Калінінградській області почуваються так, ніби живуть на острові. Економічно вони зв’язані більше з Європою, але не можуть позбутися “пут” (тенет, Путін – яке красномовне прізвище) російської корумпованої бюрократії і вседозволеності силовиків. Область мілітаризована до краю, як і окупований Крим. Але одне з іншим несумісне, тож коли-небудь доведеться вибирати між власними економічними інтересами та відданістю далекій метрополії.

І цей вибір вже сьогодні проявляється в цікавий спосіб. У колишньому Кеніґсберґу нині стало модним міняти своє російське прізвище на німецьке або українське, особливо пишаються якщо таке прізвище було в когось з предків.

Східна Росія

Ця територія історично належала Китаю, але: а) не була йому особливо потрібною; б) нафта та газ ще не стали стратегічною сировиною. Скориставшись складним політичним становищем у Піднебесній, Московія приєднала у XVII сторіччі де-факто нічийний Сибір, завдяки чому забезпечила собі приріст могутності, як передрікав Ломоносов.

Поринувши в мрії про Новоросію, кремлівські стратеги проґавили факт того, що на Сході їхньої держави самостійницькі тенденції мають набагато давнішу історію. Ім’я першого засудженого сибірського сепаратиста відоме – Григорій Потанін, якого в 1865 році заарештували за створення “Общества независимости Сибири”. Все, що за Уралом, і сам Урал – разюче відрізняються від Центральної Росії, насамперед характером народу.

Читайте також: Китайська експансія: “Сибірнаш”

Нинішня політекономічна модель Росії побудована на викачуванні сибірських природних ресурсів задля збагачення олігархату та підтримання в пристойному стані двох столиць. Коли основним споживачем цих ресурсів стане Китай, а не Європа, і логістика не потребуватиме транзиту через Центральну Росію, виявиться, що Москва зайва в цій схемі.

У свідомості сибіряків Росія – це те, що на захід від Уралу.

Сонячний Південь

Південні області та краї Росії – найбільш українізовані регіони, частина яких сто років тому могла опинитися в межах Української держави. Навіть після Голодомору й викорчовування всього українського, у мешканців кубанських станиць лишилося українське коріння. На відміну від Кеніґсберґу людям тут не потрібно міняти прізвища – вони й так українські. Це свідчить лише про те, що в них є вибір. Поки що мешканці південних районів Воронезької області, Кубані, Ставропілля, і навіть Ростовської області схиляються до збереження статус-кво, але згадаймо якою була Україна ще 30 років тому. Погіршення справ у імперії, відрив кремлівських вождів від суворої реальності, пошук альтернативи – фактори, що сприяють радикалізації змін.

Насамперед, напругу створює сусідство з корінними народами кавказьких республік, а точніше – мігранти з цих республік у сусідні регіони. Обмежити переселення кавказців жоден суб’єкт федерації не має права, за Конституцією це такі самі росіяни, і мають право на вільний вибір місця проживання. Однак диспропорція в народжуваності загрожує тим, що слов’янське населення невдовзі опиниться в меншості. Один з очевидних виходів – посилення суверенітету “об’єктів федерації”, аж до незалежності Кубані, а, можливо, й усього “козацького” регіону. Не виключений і варіант переходу Краснодарського краю або його частини до складу України.

Кремль заповзято риє яму сусідові, тобто нам, але на краю цієї ями опинилася сама Російська Федерація. Постійно проголошувати, що російськомовне населення має право на референдум щодо самовизначення аж до відокремлення вкрай ризиковано в державі, населеній на 90% російськомовними.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram