Історія зберігає чимало страшних розповідей про вбивства невинних людей. Від них холоне кров у жилах, але деякі з цих актів жорстокості настільки жахливі, що краще б вони були вигадані кінематографістами або літераторами.

Дев’яносто років тому Європа дізналася його ім’я. На совісті Сильвестра Матушки десятки загублених життів; утім, чи буває в таких, як він, совість?

Угорець зі слов’янським прізвищем, австрієць за підданством, уродженець Воєводини, Матушка чесно служив цісарю і вітчизні у Першу світову війну, почавши з рядового, дослужився до лейтенанта. Саме на війні він і отримав досвід поводження з вибухівкою. Воював здебільшого на східному фронті, тобто на території України, дійшовши в 1918 році з австро-німецькими військами до Одеси.

Сильвестр Матушка

Мирне життя в новій Угорщині в нього не дуже склалося: шкільний вчитель, посередньої вдачі комерсант… Бізнес його швахнув у 1930 році, в розпал Великої Депресії.

У кожного свій спосіб боротися з депресією. Збанкрутувавши у вересні 1930 року, вже в грудні він влаштовує теракт – тоді вибуховий пристрій не спрацював. Але в серпні 1931-го в німецькому Ютеборгу внаслідок вибуху й пошкодження шляху зійшов з рейок пасажирський потяг. На щастя, ніхто не загинув, хоча багато людей отримали поранення. Слідство в цій справі зайшло в глухий кут. Ліва преса звинуватила в тому, що сталося, нацистів, а права – комуністів.

Гірше було попереду. Уже за місяць в Угорщині, поблизу містечка Біаторбагі був підірваний залізничний міст, у момент, коли по ньому йшов експрес “Будапешт-Відень” з пасажирами. 24 людей загинуло, сотні зазнали травм, 14 – важких.

Жертв було би набагато більше, якби машиніст за мить до неминучої загибелі не встиг натиснути на гальма. Саме завдяки його мужнім діям, задні вагони лишилися на рейках. Але локомотив, багажний вагон і п’ять пасажирських впали з підірваного віадука та злетіли в прірву. Як з’ясувало слідство, від півтора до двох кілограмів вибухівки були закладені під колію та підірвані під другим і третім вагонами поїзда.

Від поліції вимагали вдіяти бодай щось, і поліцейські почали діяти рішучіше… Схопили першого ж ліпшого підозрюваного, вони застосували жорстких методів – вибивали зізнання. Врешті той чоловік наклав на себе руки в камері, не витримавши катувань. Двох угорських комуністів-підпільників заарештували, засудили на смерть і стратили у 1932 році. І тут сталося найнесподіваніше.

Один зі свідків катастрофи в Біаорбагі від самого початку викликав у слідства підозри дещо неадекватною поведінкою. Сильвестр Матушка виявився яскравим прикладом злочинця, якого тягнуло на місце злочину. Він настільки розбалакався з поліцейськими, що ним вирішили поцікавитися. Видаючи себе за жертву пригоди, він демонстрував поранення на чолі, але в поліцейських, що бачили чимало людських поранень, сумніву не було, що це імітація, яку людина заподіяла собі сама. Матушку відпустили, і він одразу виїхав з родиною у Відень, не знаючи, що там за ним стежитиме австрійська поліція.

Його арештували у Відні 6 жовтня 1931 року. Інтуїція не підвела слідчих: Матушка майже одразу визнав провину. В Австрії його засудили на шість років за спробу теракту (там він двічі закладав вибухівку, яку вчасно знешкодили). Після відбуття терміну Сильвестр Матушка був виданий угорській владі, щоб відбувати довічне ув’язнення, з якого він досидів до 1944-го року, і скориставшись вступом Червоної армії в Угорщину зумів втекти. Офіційна дата його смерті ?? 1945 року, проте підтверджень немає. За чутками, підтверджень яким також нема, він продовжував займатися улюбленим “хобі”, пускаючи під укіс потяги на фронтах неоголошеної Третьої світової – наприклад, під час Корейської війни, хоча Сильвестру Матушці мало бути вже шістдесят, а це не кращий вік для диверсійної роботи. За іншими чутками, його бачили по той бік океану. Але й Гітлера там бачили також.

Так і лишилося без відповіді питання – чому він пішов на це? Чи був він психічно нездоровою людиною, маніяком, який отримував насолоду, відправляючи десятки людей на той світ? Чи одним із бійців комуністичного підпілля, яке й організувало цей злочин, взявши на себе всю провину, щоб не видавати спільників?

У 1982 році в Угорщині знімуть фільм “Віадук” (варіант назви для прокату в англомовних країнах “Вбивця потягів”), що розповідає цю історію. За версією творців картини, Сильвестр Матушка на війні був підривником, і ситуація, коли за масове вбивство (підрив ворожих ешелонів) нагороджують, пошкодила його психіку. Фільм належав до рідкісного на радянських екранах жанру фільму-катастрофи і трилера, та ще й знятого за реальними подіями, тож мав неабиякий успіх.

У будь-якому разі, жодна війна не закінчується з підписанням мирної угоди чи акту капітуляції. Постріли й вибухи лунають ще довго.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram