30 листопада 1991 року авіаносець “Кузнецов” назавжди відплив з українського Севастополя.

Корабель передислокували на Північний флот лякати білих ведмедів, подалі від Криму, бо Крим український, а Україна проголосила Незалежність. Та й Чорноморський театр військових дій не потребував такої громіздкої бойової одиниці з не менш громіздкою назвою, що в усій офіційній повноті пишеться: “Адмірал флоту Радянського Союзу Кузнецов”.

До речі, про назву першого (і останнього) в СРСР повноцінного авіаносця – корабель перейменовували чотири рази! Ще на стапелях у Миколаєві він отримав ім’я “Леонід Брежнєв”, але спущений на воду вже за Перебудови, тож його назвали “Рига”. Та от біда – Латвія проголосила суверенітет. Відтак він став зватися “Тбілісі”. Під цією назвою на кораблі почалися перші пробні польоти палубної авіації. Але й Грузія відкололася від радянської імперії. Отже, треба було терміново шукати нову назву. Досить закономірним було назвати авіаносець на честь людини, яка переконала Сталіна в повоєнні часи розпочати програму будівництва авіаносців – адмірала Кузнецова.

Офіційно це не авіаносець, а “тяжелый авианесущий крейсер”, але його “брат-близнюк,” колишній “Варяг”, а нині китайський “Ляонін”, взагалі для конспірації називали “плавучим казино”, але нині він все одно авіаносець.

Авіаносці потрібні для війни в океані, а не оборони власних берегів. У Чорному морі вже є “непотоплюваний авіаносець” – Крим. Півострів розташований природою посередині Чорного моря, і літаки з його території можуть завдати удар по ворожому кораблю у будь-якій ділянці Чорного моря, на виході з Босфору чи в будь-якому порту базування на Чорноморському узбережжі Туреччини. Автостради будувалися в Криму з розрахунку на зліт і посадку бомбардувальників Су-24, тобто навіть у разі ядерного удару по аеродромах у Севастополі, Саках, Керчі, Джанкої та Гвардійському на злітно-посадкову смугу перетворювався весь Кримський півострів.

Отже, 1 грудня 1991-го “Кузнецов”, пройшовши Босфор і Дарданелли, щоб вирушити навколо Європи до нового місця базування. Всупереч поширеному міту, міжнародна конвенція щодо статусу Чорноморських проток не забороняє авіаносцям прохід у мирний час; єдина заборона стосується того, що літальні апарати не можуть злітати з корабля під час цього проходження (це стосується, наприклад, і вертольоту, що на фрегаті “Гетьман Сагайдачний”).

Але й на Північному флоті, у Сєвєроморську, поблизу Мурманська, “Кузя” стояв без діла. У дев’яності зрідка виходив у навчальний похід, виконував тренувальні польоти палубних літаків. Не збивши жодного ворожого літака, загубив кілька власних. Один авіаносець – не авіаносець. Їх потрібно кілька. США мають дюжину таких кораблів і здатні застосувати їх у будь-якій точці планети, і ще два десятки десантних авіаносців, кожен з яких на борту має більше бойових літаків, ніж на “Кузнецові”; Франція має один атомний авіаносець “Шарль де Голль” і ще один ніяк не наважиться побудувати; Велика Британія має два; Італія та Іспанія – по одному, але перераховані країни перебувають у складі НАТО, і їхні авіаносці діятимуть у разі потреби спільно з авіаносцями сусідніх країн та ВМС США.

Один “Кузнецов” – в океані не вояка. Уся його місія обмежилася “демонстрацією прапору”. Поки “Кузя” коптив небо Баренцева моря, його в цивілізованому світі не помічали, але варто йому було вирушити в далекий похід до берегів Сирії, там він пустив на дно два власні літаки та й поплив назад, від гріха подалі. Нещастя переслідували “Кузю” й біля рідних берегів: під час ремонту гореавіаносець мало не пішов на дно від аварії плавучого доку.

Моряки наполягають, що кораблі ходять, а не плавають. Деякі приголомшливі факти, отримані мною з достовірних джерел, що побажали зберегти анонімність, дозволяють стверджувати, що “Адмірал флоту Радянського Союзу Кузнецов” саме плаває.

У 1990-ті, під час повного занепаду та дерибану на російському флоті, офіцери не відмовлялися від будь-якої можливості підзаробити. Для кожного великого міста, – і Мурманськ не виняток, – проблема утилізації сміття стоїть досить гостро. Якійсь розумник чверть століття тому додумався за невелику матеріальну винагороду приймати сміття та токсичні відходи у величезні трюми авіаносця (повна водотоннажність “Кузнецова” – 58 600 тон). Враховуючи специфіку 1990-х, не виключено, що разом зі сміттям скидали й трупи. Поступово, тонна за тонною, трюм заповнився, того крутія тепер годі шукати, а навести лад і повитягати весь смердючий вміст трюмів довго, важко й навіть ризиковано, та й куди дівати це?

Щоб не створювати собі проблем, вирішили заварити трюм наглухо та прирівняти цей факт до військової таємниці. З часом, після зміни нинішнього кремлівського режиму на інший кремлівський режим, під час чергової відлиги та перебудови хтось про це розповість. Можливо, “Кузнецов” навіть потрапить до книги рекордів як найбільший контейнер для сміття.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram