Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотрінґен, більше відомий в Україні як Василь Вишиваний – політик і військовий, літератор, полковник Армії Української Народної Республіки та представник австрійської монархічної родини, який став українським патріотом й активним учасником подій Української революції початку XX століття.

Вільгельм фон Габсбург походив із імператорського роду Габсбургів, який правив в Австро-Угорщині. Він з’явився на світ рівно 125 років тому – 10 лютого 1895-го, в родинному маєтку неподалік міста Пула на острові Люссін (Далматія, нині територія Хорватії). Його батьком був ерцгерцог Карл Стефан, а сам Вільгельм – троюрідний племінник тогочасного імператора Австро-Угорщини Франца Йосифа І. У родині панували полонофільські настрої, але юнак не поділяв їх від самого початку. Одного разу він сам поїздом вирушив на Гуцульщину та кілька днів мешкав у заможного гуцула Дмитра Доник-Шекерика. Із цього почалося його знайомство з українською культурою.

Василь Вишиваний – австрійський ерцгерцог у боротьбі за Україну

Освіту Вільгельм фон Габсбург здобув у реальному училищі Відня, потім у Терезіанській військовій академії міста Вінер-Нойштадт – найдавнішому у світі військовому навчальному закладі. Ще замолоду відвідав багато країн в Европі, Азії, Америці, завітав і до Австралії. Такі “освітні подорожі” вважалися нормою для представників монархічних родів. Тоді ж юнак зацікавився українською літературою, читав “Історію України” Михайла Грушевського, твори Тараса Шевченка, Юрія Федьковича, Гната Хоткевича, Івана Франка, Василя Стефаника. Оскільки з 21-річного віку Вільгельм, як і всі інші Габсбурги, став членом австрійського парламенту, він налагодив тісні зв’язки з авторитетними українськими діячами, які перебуватимуть на чільних ролях у революційні роки – Євгеном Петрушевичем, Костем Левицьким, Миколою Васильком. Вільгельм посприяв тому, щоби відомий український вчений Іван Горбачевський дістав призначення міністром охорони здоров’я австрійського уряду.

Із 1915 року Вільгельм фон Габсбург служив офіцером у австрійському війську під час Першої світової війни. Один із підлеглих-українців родом із Золочівського повіту Львівщини подарував йому вишивану сорочку, яку ерцгерцог почав носити. Невдовзі в середовищі українських патріотів його почали знати під псевдонімом Василь Вишиваний.

Після укладення Брест-Литовського миру війська Німеччини й Австро-Угорщини на запрошення уряду Української Народної Республіки почали наступ в Україну, звільняючи її від більшовицьких загарбників. У березні 1918 року Вільгельм фон Габсбург отримав призначення командувати військовою групою австрійської армії, до складу якої входив Легіон Українських Січових Стрільців. Через Тернопіль він прибув до Одеси, а потім до Миколаєва. Весна та літо промайнули на теренах Херсонщини й Запоріжжя. У цей період Василь Вишиваний вважався конкурентом Павла Скоропадського й претендентом на політичну владу в Україні. Проте цей проєкт не міг розглядатися всерйоз протягом тривалого часу, оскільки Німеччина рішуче підтримувала Павла Скоропадського на чолі Української Держави.

Восени 1918-го Вільгельм разом із січовими стрільцями відбув на Буковину, до Чернівців. Після повалення Гетьманату він налагодив зв’язки з керівництвом відновленої УНР. Отримав ранг полковника в українській армії, служив у Головному управлінні Генерального Штабу. Займався створенням військових навчальних закладів та підтриманням контактів із військовими місіями західноєвропейських країн. Але 1920 року цій службі настав край – Василь Вишиваний негативно поставився до Варшавського договору між УНР і Польщею, який визнавав приналежність Галичини й Волині до останньої. На цьому тлі поглибився його конфлікт із батьком, який орієнтувався на Варшаву та мріяв про польську корону.

Після повернення до Відня Василь підтримував зв’язки з українською політичною еміграцією і навіть спробував себе в царині красного письменства. 1921 року побачила світ його зібрка українськомовних поезій “Минають дні”, присвячена загиблим за Україну борцям. Серед опублікованих творів є поезія “До збруї!”


До збруї! До збруї стрільці!
Зірвіться, ламайте кайдани!
З’єднаються з вами покійні брати,
І згояться народні рани…
До збруї! До збруї стрільці!
Товаришів рідних згадайте,
Що мріють про волю в холодній землі
Всі сили до бою з’єднайте!
До збруї! До збруї стрільці!
Велика Вкраїна повстане
І в купелі крови воскреснуть мерці
І радість до краю загляне.
До збруї! До збруї стрільці!
І рідну країну спасайте!
Повстаньте як вірні козацькі сини,
Героями в хату вертайте!

Хоча активної участі в українській політиці колишній ерцгерцог не брав, це все одно не врятувало його від прискіпливої уваги з боку сталінських спецслужб після Другої світової війни. 26 серпня 1947 року його заарештовали у Відні та звинуватили в шпигунстві й контактах з Організацією українських націоналістів. Василя Вишиваного вивезли до Лук’янівської в’язниці Києва, де він і помер 18 серпня 1948 року від туберкульозу. Реабілітований посмертно тільки в 1989-му.

У сучасній Україні на честь Василя Вишиваного названо вулиці в Києві, Івано-Франківську, Чернівцях, Кам’янці-Подільському, Запоріжжі, Первомайську, площу у Львові, провулок в Одесі. Життя та діяльність цього непересічного діяча детально розглянуті в дослідженні істориків Юрія Терещенка і Тетяни Осташко “Український патріот із династії Габсбургів”.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram