Василь Павлович Бережний – український фантаст, журналіст і перекладач, член Спілки письменників України. “Людство не залишиться вічно на Землі, а, в гонитві за світлом і простором, спочатку несміливо сягне за межі атмосфери, а потім завоює собі увесь простір навколо сонця”, – ці слова Костянтина Ціолковського (відомого вченого-теоретика, засновника ракетобудування та сучасної космонавтики) стали епіграфом до повісті “У зоряні світи”. Саме цей твір зробив письменника Бережного мегапопулярним. Його фантастичні повісті виходили багатотисячними тиражами й були популярними не лише в СРСР, а й в Европі.

Василь народився 26 червня 1918 року в Бахмачі Чернігівської області. Освіту здобував у місцевій школі, потів вступив до Українського технікуму журналістики що в Харкові. По закінченню цього навчального закладу в 1937-му працював редактором у різних газетах.

Ще за часів навчання Бережний потрапив до обсерваторії. У телескопі він розгледів залиті сонцем вершини Місяця, їхні чорні тіні, розломи. Усі ці враження вилилися в першому науково-фантастичному оповіданні “Планета житиме”, яке опублікували в 1938 році.

Коли розпочалася німецько-радянська війна, Василя відправили на фронт у танкові війська. Він взяв участь у кривавих боях під Гродно та Барановичами (Білоруська операція 22 червня – 9 липня 1941 року, стратегічна оборонна операція Червоної армії). Отримав тяжке поранення. Проте в жовтні 1943-го знову воював на Першому Білоруському фронті. По закінченню війни отримав бойові нагороди.

У повоєнні роки Василь продовжив журналістську діяльність, працював у редакціях “Молодь України”, “Дніпро”, “Вітчизна”, “Україна”.

У 1952-му Бережний, закінчивши Київський університет імені Тараса Шевченка, поринув у літературну працю. З-під його пера з’явилися рецензії, статті, оповідання та повісті. Найвідоміші з них: “За кермом”, “Сторінки життя”, “Зелене море”, “Колючий терен”. Письменник також створив чимало дитячих творів, які увійшли до збірок “Трава співає”, “А до нас кит приплив”. Адаптував українською декілька російських романів, написав літературний портрет свого друга Олеся Гончара.

Проте найбільшої популярності він зажив саме як науковий фантаст. Повість “У зоряні світи”, яка побачила світ у 1956 році, мала шалений успіх. Тираж у 65 тисяч примірників стрімко розлетівся, тому за два роки видавництво перевидало книжку з накладом 100 тисяч екземплярів, що в ті часи було справжньою дивиною. Інші твори письменника також видавалися та перевидавалися тисячними тиражами. У творчому доробку автора понад півтора десятка науково-фантастичних повістей, а ще чимало оповідань, які входили до збірок. Ці твори перекладалися багатьма европейськими мовами й були популярними за кордоном.

Прототипами книжкових героїв були космонавти, винахідники, вчені, звичайні робітники, але їх усіх об’єднувало одне – постійне змагання за прогрес – науковий і суспільний, боротьба за мир у світі, творчий пошук.

Василь Павлович чимало мандрував. Географія його подорожей охоплювала не лише Радянський Союз, а й інші країни. Письменник влаштовував літературні вечори зі своїми шанувальниками, відвідував клуби любителів фантастики. Цими зустрічами він надихався, і по поверненню сідав за написання нової повісті.

Письменник був учасником Першого Всесвітнього симпозіуму фантастів, що проходив у Токіо в 1970 році в межах Міжнародної виставки ЕКСПО-70, а також Третього Европейського конгресу фантастів у Польщі 1976 року.

Василь Павлович усе життя прожив у Києві. Разом із дружиною Любов’ю Флоріанівною виховував дітей та онуків, був дбайливим батьком і дідусем. Ще однією пристрастю письменника були шахи. Частенько організовував турніри, партнерами в грі були друзі та літератори, зокрема відомий український перекладач Микола Лукаш, ботанік Михайло Доленго та поет Леонід Миколайович Вишеславський.

Навесні 1982 року разом з іншим українським фантастом Андрієм Дмитруком відкривав київський клуб любителів фантастики “Світовид”.

Останні роки життя письменник тяжко хворів. Влітку 1986-го він переніс операцію з видалення злоякісної пухлини. Відтоді Бережний перестав писати, адже ні сил, ні здоров’я не було.

Помер Василь Павлович Бережний 19 березня 1988 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві. Письменник залишивши своїм шанувальникам десятки науково-фантастичних повістей і оповідань, які стали першими кроками у фантастиці для цілого покоління юних українських читачів. Залишилася також невидана, але закінчена в 1986 році “Автобіографічна повість” – останній твір автора. Від 7 грудня 2015 року одна з вулиць Бахмача названа іменем Василя Бережного.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram