Валентин Сильвестров: Українською думки забарвлюються

Валентин Сильвестров – український композитор, народний артист України, лауреат Шевченківської премії та низки міжнародних премій – народився 30 вересня 1937 року. Сьогодні Валентину Васильовичу 85!

Валентин Сильвестров – особлива постать української музичної культури. Це, мабуть, єдиний сучасний український композитор, про якого можна одночасно сказати, що він – і всесвітньо відома особистість, і – Громадянин з великої літери. Принаймні серед композиторів академічного середовища Сильвестров лишається єдиним, хто віддзеркалив у своїй творчості події Майдану ще до розв’язки трагічних подій, єдиним, хто публічно висловлювався на підтримку Євромайдану і засудив політику Путіна.

Валентин Сильвестров виріс у Києві. В 1963 році він закінчив Київську консерваторію в класі Б. Лятошинського і невдовзі увійшов до групи “Київський авангард”, учасники якої в умовах короткотривалої “відлиги” змогли вирватись з лещат соцреалізму і відчинити вікно у новітні здобутки світової музичної культури. Ранні твори В. Сильвестрова – зокрема перші три Симфонії, симфонічна поема “Спектри” – це сміливі авангардні пошуки, які анітрохи не поступаються тогочасному європейському авангарду К. Пендерецького, Л. Ноно чи Я. Ксенакіса, а можливо і перевершують з точки зору художньої переконливості.

В 1970-ті роки В.Сильвестров поступово відходить від авангарду і переходить до творчого напрямку, який пізніше окреслюватимуть як “постмодерн”. На відміну від авангарду, сповненого незвичних, інколи різко дисонуючих звучань, постмодерн наче повертає нас в історичні епохи минулого, стирає грані між минулим і майбутнім, мінливим і вічним, буттям і небуттям. До цього напрямку належать зокрема пізні симфонії (починаючи з П’ятої), “Тихие песни” на слова С.Пушкіна, і більшість хорових творів. Сьогодні постмодерному стилю Сильвестрова присвячено чимало музикознавчих досліджень.

Помаранчева революція 2004-го, а потім Євромайдан, не залишили Сильвестров байдужим. Якщо переглянути список вокальних творів композитора, привертає на себе увагу цікавий факт. Більшість творів композитора до середини 2000-х років були написані на російські тексти – на слова О. Блока, О. Мандельштама, М. Лермонтова, О.Пушкіна та інших, натомість з середини 2000-х переважають тексти українські – це і “Піснеспіви” на слова Т. Шевченка, і цикл “Майдан”, написаний безпосередньо в часи протистоянь в центрі Києва.

У цьому контексті цікаво було би навести цитату самого Валентина Сильвестрова: “Я ще за радянських часів у Львові помітив, що коли ти перебуваєш в українській мові, в цій стихії, то раптом думки забарвлюються якось інакше. Коли переходиш із російської на українську, з’являється відчуття новизни відтінків, мова ніби з якимось цікавим вибриком, а коли, навпаки, з української на російську, то остання спочатку здається якоюсь прісною, по-лакейському вихолощеною”.

До речі, у 2014 Валентин Сильвестров відмовився від пропозиції представити прем’єру своєї 8 симфонії в Москві. Лише з політичних міркувань – композиторові було важливо аби така знакова мистецька подія відбулася саме в Києві, а не у ворожій державі.

Мойсей української музики Мирослав Скорик

Станіслав Монюшко – засновник польської опери