В’ячеслав Васильченко
Лінгвіст, автор детективів, журналіст

В’ячеслав Васильченко. Постійно стаєш новим Гераклом…

Жуль Верн у 1892 році
Жуль Верн у 1892 році

…якщо прагнеш до мети крізь усі перешкоди…

Жуль Габріель Верн (тоді ще далеко не класик) після того, як його водевіль у віршах “Зламані соломинки” сподобався Александру Дюма і той поставив твір у своєму Історичному театрі, натхненно написав батькові:

“Згодом я можу стати хорошим літератором, але ніколи не буду нічим, крім поганого адвоката”.

Так стартувала й почала набирати обертів блискуча творча кар’єра письменника. У цьому прогнозі, як і в багатьох інших, він не помилився. Більш ніж за 50 років світ побачили понад шістдесят книг (практично одна книга на рік) і кожна ставала бестселером.

На цьому знімку Жулю Верну 25 років
На цьому знімку Жулю Верну 25 років

Популярність 35-річному майбутньому метру приніс перший роман “П’ять тижнів на повітряній кулі”. Його і Герберта Веллса вважають засновниками наукової фантастики. Дару передбачення, який мав письменник, могли б позаздрити багато хто. Практично всі його передбачення збулися. Верн прагнув до реалістичності у своїх фантастичних творах, з технічними винаходами він з’єднав захоплюючу феєрію подорожей. Для цього багато працював над собою, вивчав наукові матеріали, цікавився останніми досягненнями техніки. Недарма інший фантаст і провидець Олександр Бєляєв назвав його “геніальним популяризатором науки”.

Тексти метра із захопленням читають не тільки діти, а й дорослі. Поряд із майстерно продуманим сюжетом твори Верна пронизані гумором, дихають оптимізмом, заселені сміливими, цілеспрямованими, вольовими людьми, які ніколи не опускають рук. І хоча багато з його технічних передбачень збулося, а отже, – і застаріли, стали для нас звичними речами, риси характеру його героїв ніколи не дадуть Вернівскій творчості канути в Лету.

В одному з листів письменник скрушно зауважив: “Здається, я божеволію. Я загубився серед неймовірних пригод моїх героїв. Шкодую тільки про одне: я не можу супроводжувати їх”.

Обкладинка "П'ятнадцятирічного капітана"
Обкладинка “П’ятнадцятирічного капітана”

Дік Сенд – головний герой роману “П’ятнадцятирічний капітан” (1878) – якраз і є втіленням Вернівського героя. Він хоробрий, цілеспрямований, талановитий. Заряджений на будь-яку баталію з життям. Тому й перемагає. Тому й бере на себе важку ношу – командувати бригом після загибелі справжнього капітана. Але хіба Дік не справжній? Таким йому довелося стати у свої п’ятнадцять відразу, без обов’язкових етапів, що передують цьому.

Коли судно зазнало аварії, юний капітан здійснює подорож Екваторіальною Африкою та рятує людей, разом з якими опинився в скрутних життєвих обставинах. Інакше він не міг. Бо відповідальність стала для нього одним із головних божеств. І ця сила віри (насамперед – у себе) допомогла Діку подолати всі перешкоди, які підкидала “команді” та її п’ятнадцятирічному капітанові доля: болота, пустелі, стихії, хижаки у тваринній подобі і людській. І юнак стає новим Гераклом. Здійснивши вже своїх 12 подвигів, він ще раз доводить, що людина “чого б собі не наказала, того й досягне”. А хіби ми не такі?

Читайте ще про літературу від Васильченка:

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.