Не заблукати в трьох соснах

В’ячеслав Васильченко. Мова: Не заблукати в трьох соснах. Фото: "Український інтерес"

Сьогодні розслідуємо зовсім не географічну проблему (хоч заголовок на це ніби й натякає). Тому компас тут нам не буде потрібним… Швидше – словник. Хоча щодо правильного вживання слів, написання та вимови словник якраз і є надійним компасом. Ось така метафора (перенесення назви з одного предмета на інших на основі подібності).

Відомо, що в кожній мові є близькозвучні слова, які, проте, відрізняються значеннями. Спробуємо розібратися щодо однієї такої групи.

Слово грамотність “мовний компас” подає як “абстрактний іменник до грамотний“. Прикметник же “грамотний” має такі значення: “1. Який вміє читати і писати. 2. Який вміє граматично правильно писати. // У якому немає граматичних і стилістичних помилок. 3. перен. Який володіє необхідними відомостями з певної галузі, знаннями в певній галузі, справі”.

Утворили прикметник “грамотний” від іменника грамота (тільки однина – “уміння читати й писати // елементарні початкові відомості з якої-небудь галузі знання”).

До слова “грамота” є в нас омонім, який має такі значення: “1. Офіційний письмовий акт правового значення, документ, що свідчить або встановлює що-небудь. // Документ, яким нагороджують за успіхи в якій-небудь справі. 2. іст. Лист, послання або який-небудь запис”.

Входить це слово до низки сталих сполук: відклична грамота (“документ, у якому уряд однієї держави повідомляє уряд іншої держави про відкликання дипломатичного представника”); вірчі грамоти (“документи, які засвідчують призначення певної особи дипломатичним представником у якій-небудь державі”); охоронна грамота (“документ, який свідчить, що особа або її майно перебуває під особливою охороною державної влади”); фільчина грамота (“документ, що не має юридичної сили, неграмотно складений”).

Близьке звучання має і слово граматика. У словнику за ним закріплені такі значення: “1. Лінгвістична наука, що вивчає будову мови (будову і форми слова, речення і словосполучення). // Навчальний предмет цієї науки. // Підручник з цього навчального предмета. 2. Будова і форми слова, речення і словосполучення певної мови або групи мов”.

Колись цим словом називали “третій із семи класів духовного та єпархіального училища і семінарії”. У розмовному мовленні дехто вживає слово “граматика” як абсолютний синонім до терміна “орфографія”. І даремно. У нашому матеріалі “Із чого складається нацмова” ми говорили про типи мовних норм. Так от: граматичні норми поділяються на морфологічні та синтаксичні (бо й сама граматика складається з морфології та синтаксису.) Перші норми визначають правила творення та вживання форм слів (відмінювання/дієвідмінювання тощо), а другі передбачають творення речень за усталеними моделями.

Орфографія ж – це наука про правила написання слів та їхніх частин (використання апострофа, знака м’якшення, спрощення в групах приголосних, правопис великої літери тощо). Скажімо, закінчення у формах “каш-ою” (норм. каш-ею) чи “душ-ою” (норм. душ-ею) – це граматичні помилки, порушення морфологічних норм. Так само граматичні помилки є в закінченнях іменників у фразі “поїхати до Мадрид-у чи Париж-у”. Правилами відмінювання визначено, що “іменники чоловічого роду другої відміни у родовому відмінку однини приймають закінчення -а(я) (залежно від групи іменника), коли вони мають значення назви населених пунктів та планет: Берліна, Голосієва, Житомира, Києва, Лондона, Луцька, Миргорода, Новгорода, Парижа, Святошина, Тернополя, Харкова; Марса, Меркурія, Урана, Юпітера. Примітка. Але -у, -ю пишеться у складених назвах населених пунктів, другою частиною яких є іменник, що має звичайно в родовому відмінку закінчення -у: Давидового Броду, Зеленого Гаю, Красного Лиману, Кривого Рогу, Червоного Ставу, Широкого Яру тощо”. Тобто написати чи сказати “навідався до Широкого Яр-а” – теж порушення норми.

Або фраза “моє день народження”. Тут теж граматична помилка, але вже синтаксична, вона стосується надання правильної форми слову, зважаючи на його зв’язки з рештою слів: “день народження чий? МІЙ!!!!”.

Також звернемо увагу на використане в популярній телепередачі речення “Не маючи освіти, Крамарова визнають найкращим актором”. І тут ускочила граматична помилка. У чому вона? Автор порушив синтаксичні норми (вони ж визначають також і правила поєднання слів у реченні). Погляньмо, як можна це недолуге речення нормативно переформатувати у два варіанти: “Не маючи освіти, Крамаров стає найкращим актором” та “І хоч Крамаров не мав освіти, його визнають найкращим актором”. Побачили? Тут усі синтаксичні зв’язки на правильних місцях.

Своїм студентам я часто нагадую: для того, щоб створити цікавий і правильний текст, треба взяти потрібні слова й поставити їх на правильні місця. Лишається тільки дізнатися, які то слова і де ті “правильні” (для них) місця. Але для цього, як казав персонаж радянського фільму “Волга-Волга” товариш Бивалов, “двадцять п’ять років навчатися треба”. А це вже гіпербола (фігура мовлення, в основі якого лежить явне і навмисне “перебільшення для посилення виразності та підкреслення сказаної думки”). Хоча вчитися перед тим, як писати, нікому не завадить. Та й робити це треба все життя. І це вже не гіпербола, а сувора (а не сурова; суровий – це “грубий, небілений (про тканину, нитки); сировий”) правда.