В’ячеслав Васильченко. Мова: Картина смальцем

В’ячеслав Васильченко. Мова: Картина смальцем. Фото: unica.md

Сьогодні наше розслідування хоче розставити крапки у значеннях кількох слів, уживання яких для деяких наших мовців складає певні труднощі.

“Знайомтесь: дівчинка, яка малює картини маслом!” – називає свій матеріал для одного зі ЗМІ така собі Богдана Балицька. Не знаю, як хто, а я намагаюся знати, що означають слова та фразеологізми, яких я вживаю (хоч усього знайти й неможливо, однак прагнути до цього треба). Ну, щоб не повторити помилку сумнозвісного Пилипа, що вискочив із конопель (“раптово й недоречно сказати що-небудь, виступити з чимсь”). Шкода, не знаю цієї пані (чи панни?), бо порадив би робити це ж саме (хоча – той Пилип, може, загалом і непогана людина).

Елементарно звернувшись до максимально доступного джерела інформації – Вікіпедії – можна дізнатися як мінімум про олійний живопис – “різновид художньої техніки з використанням фарб на органічній олії, яка здатна добре сохнути й утворювати тривалі плівки на поверхні”. Словник остаточно розвіює будь-які сумніви. За його версією, олія – це: “1. Рідка жирова речовина, яку добувають із деяких рослин (переважно з їхнього насіння або плодів) // харчовий продукт, який добувають із насіння або плодів деяких рослин (перев. соняшнику). 2. спец. Олійна фарба. 3. заст. Мастило”. Слово “олія” входить до низки сталих висловів: бити (збити і т. ін.) олію – “добувати олію з рослинних плодів або насіння”; ефірна олія – “летка масляниста рідина з приємним запахом, яка міститься в деяких рослинах і використовується в промисловості та медицині”; вибити олію кому та видавити олію з кого – “побити кого-небудь”; мати олію в голові – “мати розум, здоровий глузд; бути розумним”.

Отже, наші художники малюють (або пишуть) олією. А маслом вони мажуть бутерброди (чи накладанці, канапки, маслохліби, розтягнироти, перекусні, мазанки тощо), які падають ним униз. Такий закон. Усім відомий закон бутерброда.

Є ще в нас і олива – “1. Вічнозелена субтропічна рослина родини маслинових із їстівними плодами, з яких одержують харчову й технічну олію; маслина // плід цієї рослини. 2. Нижчий ґатунок олії, який добувається з плодів цього дерева гарячим пресуванням і використовується для освітлення (перев. у лампадах), для змащування чого-небудь і т. ін.”. Раніше так казали й на мастило (його й “олією” теж називали, як зазначено вище). Але зараз слово “олива” в цьому значенні значно активізувалося: трансмісійна олива – “олива для механічних трансмісій, яку отримують найчастіше на основі екстрактів від селективного очищення залишкових нафтових олив з додаванням дистилятних олив і присадок (протизношувальних, протизадирних тощо), котрі переважно містять фосфор, хлор, сірку, дисульфід молібдену” (інформ. з Вікіпедії).

Входить це слово до рідковживаного фразеологізму доливати (долити) оливи до огню (в огонь), який має те саме значення, що й підливати (підлити) масла у вогонь – “посилювати певні почуття, переживання, суперечки тощо”.

А тепер з’ясуємо, що ж таке масло. Це – “1. Харчовий продукт, який виробляють збиванням вершків або сметани. 2. спец. Жирова речовина, яку видобувають із мінеральних речовин”. Із ним є такі фразеологізми: жити (купатися, плавати) як (мов, немов і т. ін.) сир (вареник, пиріг) у маслі – “жити в достатках, розкошах”; цур дурня та (й, і) масла грудка – “уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь”; як (мов, немов і т. ін.) по душі маслом – “про те, що дає велике задоволення”.

Є ще один фразеологізм із цим словом – іти (піти і т. ін.) як з маслом (по маслу) – “легко, дуже добре, без перешкод удаватися, виходити”. До нього слово “масло” увійшло як синонім до технічного терміна мастило – “жирова речовина для змащування поверхонь тертя механізмів і деталей машин”. У розмовному мовленні слово “мастило” може вживатися як замінник слова мазь у значенні “масляниста суміш жирів із лікарськими речовинами для втирання в шкіру, змазування її” Також “маззю” називають “густу жирну речовину для змащування чогось”. А ось фразеологізм із цим словом – діло (справа і т. ін.) на мазі – “справа йде добре, успішно”.

Про людей розумних, із здоровим глуздом, як ми вже згадували, наші пращури казали “мати олію в голові”. Але нашій мові відомі й інші фразеологізми із цим значенням, де фігурують “жирові слова”: мати смалець у голові та мати лій у голові. Зрозуміло, що якщо про когось кажуть, що в нього “немає олії (смальцю, лою) в голові”, то він від розумної людини перебуває дуже далеко.

А тепер пояснимо, що таке смалець. Це – “жир, витоплений перевавжно із свинячого здору // жир, витоплений із птиці // узагалі будь-який жир”. Ну а здір – це “внутрішнє сало”.

Лишається з’ясувати, що таке лій. Таку назву має “жир рогатої худоби, що вживається в їжу; у старовину використовувався для освітлення”. У переносному розумінні це – “жирова речовина, що виділяється залозами шкіри людини”.

У фразеологічному фонді нашої мови є вислів підливати лою у вогонь, синонімічний згадуваним уже “доливати (долити) оливи до огню (в огонь)” та “підливати (підлити) масла у вогонь”. А от коли чуєш фразеологізм лій топити з кого (“а) піджарювати кого-небудь на вогні (з міфологічних і релігійних уявлень про пекло); б) мордувати кого-небудь, знущатися з когось”), одразу згадуєш крилате Шевченкове: “Не чваньтесь, з вас деруть ремінь, А з їх, бувало, й лій топили” (“І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє”).

Насамкінець наведемо думку відомого лінгвіста Олександар Пономарева: «Лексичні норми української літературної мови вимагають семантичного розмежування слів масло – жировий продукт тваринного та мінерального походження (вершкове масло) та олія – жирова речовина з рослин: соняшникова (кукурудзяна) олія. Прикметник від цього слова олійний увіходить до словосполучень олійна фарба, олійний живопис, олійне малярство (картини, виконані олійними фарбами). Скорочено на позначення цих понять використовується й слово олія: “На початку тридцятих років Анатолій Петрицький здійснив дві великі серії портретів діячів української культури, одну в олії, другу в акварелі” (Словник української мови). Виходить, помилковими є вживані в теле- й радіопередачах речення на кшталт “Картини виконані маслом (треба олією) або тушшю”».

Отже, не забуваймо, що не зле було б у голові мати олію, смалець або лій, також непогано б активно користуватися ними, щоб мазь утирати в шкіру, картини малювати (або писати) олією, маслом мастити перекусень (чи бутерброд), мастило заливати у двигун. І тоді наше діло (або справа) будуть на мазі. А Пилип і далі сидітиме в коноплях.