В’ячеслав Васильченко. Мова: Хай сапер не помилиться жодного разу

В’ячеслав Васильченко. Мова: Хай сапер не помилиться жодного разу. Фото: REUTERS

Сьогодні розслідуємо проблеми з уживанням слів, що пов’язані з військом та війною. На жаль, війна для нас, нинішніх, – це вже не лише спогади сивочолих ветеранів, яких сьогодні залишилася жменька, і не безсмертні фільми Леоніда Бикова. Війна – це все те страшне, що несе всім цей жахливий молох. І відбувається те, як це не сумно, в сучасній Україні.

Розповідаючи про події на фронті, спецкори-речники часто помиляються у, здавалося б, елементарних речах. Так, замість “військкомату” і “військкома” деякі не надто грамотні військкори (військові кореспонденти) пропонують нам “воєнкомат” і “воєнкома”. Для початку розмежуємо поняття “військовий” і “воєнний”. Військовий – це “той, що стосується війська; прийнятий, установлений у війську, в армії” (“військова операція” – операція, проведена військом). Також “військовим” (а не “воєнним”) називають військовослужбовця. Слово ж воєнний має значення “той, що стосується до війни, пов’язаний з нею” (“воєнна” операція – операція, що здійснюється у період війни). Як видно, перше поняття не має часового виміру: військо потрібне кожній країні (недавня, довоєнна Україна – яскравий приклад). Своїх військових, як відомо, треба годувати, щоб не годувати чужих. Друге поняття – навпаки – має часовий характер: війна – це “пов’язана з розв’язанням суперечностей між державами, народами, національними й соціальними групами організована збройна боротьба, що відбувається у формі бойових дій між їхніми збройними силами”. І навіть якщо вона стає столітньою, на сто першому році вона все одно закінчується. Чи на сто другому.

Це страшне слово входить до низки сталих висловів: війною іти (піти) – “починати проти кого-небудь війну”, оголошувати війну – “офіційно заявляти про початок війни”; громадянська війна (калька з лат. bellum civile) – боротьба за владу військовими методами, яку ведуть між собою громадяни однієї країни (чи суспільства); рідше – це збройна боротьба між двома країнами, що виникли на уламках єдиної раніше держави; холодна війна – глобальне протистояння на геополітичному, економічному й ідеологічному рівні, що відбувалося між СРСР (+ його союзники) та Сполученими Штатами (+ країни Західної Європи і їхні союзники), яке відбувалося з середини 1940-х років до початку 1990-х, результатом чого став розпад Союзу та нинішня конфронтація між Росією та Заходом.

Плутаються також з військовим/воєнним і тоді, коли ведуть мову про “особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності…”. Цей “особливий правовий режим” називається саме воєнний стан, а не військовий (див. ЗУ “Про правовий режим воєнного стану”).

А тепер з’ясуємо, що ж таке військовий комісаріат (або військкомат). Таку назву має “орган місцевого військового управління, що займається військово-мобілізаційною та обліково-призовною роботою”. Україна успадкувала його від СРСР. Очолює цей орган військовий комісар (військком). Слово ж комісар утворене від французького commissaire, що походить від пізньолатинського comissarius – “уповноважений”.

Але помилки, на жаль, такими випадками не обмежуться. Так, в одному з матеріалів прочитав: “Зірвали машину ОБСЄ”. І – нічого не зрозумів, бо зривати – це: “1. Надломивши, відокремлювати від стебла, кореня і т. ін. (листок, квітку, плід тощо). 2. Рвучко відокремлювати що-небудь прикріплене. 3. Рвучким рухом знімати, стягати що-небудь з когось, чогось”. І хоч це не весь арсенал значень, усі наступні пов’язані з першим. Про щось, пов’язане із завданням шкоди (а саме про це хотів сказати автор, розповідаючи про надзвичайну подію з “машиною ОБСЄ”, але не зміг), там не йдеться. Зрозуміло, що правильним тут було б слово підривати – “1. Руйнувати, знищувати або подрібнювати за допомогою вибуху. 2. Діями, вчинками і т. ін. шкодити чому-небудь, послаблювати щось”. У цьому випадку (як і в попередньому) всі наступні значення слова “підривати” пов’язані з першим. Бо вони – переносні. І виникли на основі прямого. Тут же поряд ставимо й підрив (“дія і стан за знач. підривати 1”), і вибух – “розрив вибухової речовини, спеціального снаряда, оболонки чого-небудь і т. ін. з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою”.

Усе ж бажано нашим військкорам зазирнути у словник і дізнатися, що засідка – “спосіб дії військ, при якому бойова або розвідувальна група завчасно і приховано розташовується на дорогах руху противника, а потім раптово нападає на нього в цілях знищення, захоплення полонених, документів, зразків озброєння й техніки, а також дезорганізації (зриву) його пересування”, а засада – “основа чогось; те головне, на чому ґрунтується, базується що-небудь”. Слово шанець (нім. Schanze – “окоп”, “укріплення”) – синонім до слова окоп (окіп) – земляної споруди, “що служить укриттям від вогню, вогневою позицією та місцем спостереження за ворогом для одного бійця або підрозділу”. Коли ж зазирнути в довідник з граматики, можна зрозуміти, що слова “загинувші” – немає. Зате є загиблі… На жаль…

Низці слів наші речники-військкори приписують невластиві для них закінчення. Так, у родовому відмінку (кого? чого?): а) закінчення “а”, а не “у” мають: танк(-а), гранатомет(-а), автомат(-а), бліндаж(-а), літак(-а), гелікоптер(-а), осколк(-а), снаряд(-а); б) закінчення “у”: взвод(-у), штаб(-у), батальйон(-у), підрив(-у), вибух(-у), постріл(-у). До речі, слова вистріл у нашій мові немає, а слово набій (“1. Кількість вибухової речовини, необхідної для пострілу; заряд. 2. Бойовий снаряд, патрон з необхідною для пострілу кількістю вибухової речовини, а також куля, дріб або картеч”) у тому ж таки родовому відмінку має закінчення “-ю”: набою. Від наголосу залежить закінчення в іменнику “полк”: полк(-А) і пОлк(-у).

Водночас мовлення військкорів інколи може запускати процеси формування нових мовних норм. Так, якщо раніше в нашій мові функціонували слова осколочний та осколковий (“який вражає, осколками; утворений осколком, завданий осколком”), де осколок – “відбитий, відколений шматок чого-небудь твердого; дрібна частинка бомби, снаряда, міни і т. ін., що відколюються під час вибуху”, то тепер у їхньому значенні активніше став використовуватися прикметник уламковий – “який складається головним чином з уламків давніших порід”. Утворений він від іменника уламок (“1. Відбитий, відламаний шматок чого-небудь або частина чогось розбитого, поламаного, зруйнованого. 2. перен. Залишок чого-небудь віджилого, зниклого або знищеного”), який теж почав активніше залучатися до комунікації як синонім до слова “осколок”: “У Мар’їнці 56-річна жінка отримала осколкове поранення стегна” / “Міна впала на подвір’ї, де на той час перебували діти. Вони отримали уламкові поранення”; “Основне призначення гранати РГД-5 – ураження особового складу супротивника уламками корпусу” / “Ребра на її корпусі зовсім не для розділення на осколки, як дехто вважає, а для зручності хвату долонею”.

Насамкінець хочеться побажати, щоб не тільки сапери не помилялися, а й ті, хто нам розповідають про героїчну працю наших воїнів, працю постійну, небезпечну й важку, але таку потрібну для України.