В’ячеслав Васильченко. Мова: “Борщів як три не поденькуєш…”

В’ячеслав Васильченко. Мова: "Борщів як три не поденькуєш…" Фото: скріншот з відео

Сьогодні наше розслідування хоче розібратися, що таке арго та арготизми. У матеріалі “Борзописці, салабони й джага-джага…” ми обіцяли це зробити. І ось – слова дотримано.

Арго (фр. аrgоt – “жаргон”) – “спеціальний мовний код”, штучна умовна говірка, певна підмова, що використовується для мовного відокремлення якогось соціального угруповання від решти людей, невтаємничених у діяльність цього угруповання. Виникло воно в добу феодалізму для спілкування членів замкнених корпорацій (ремісники, мандрівні торгівці, жебраки (“діди”), декласовані елементи тощо) між собою. Основною ознакою арго виступає наявність незрозумілих слів. У решті компонентів воно використовує загальнонародну мову. Отже, арго – це один зі способів мовної конспірації, утаємничення, приховання інформації. Воно належить до таємних мов. Через відсутність соціальної бази нині таємні мови не використовуються. Якщо говорити про так звані “криптологічні системи обмеженого спілкування” (скажімо, системи спілкування розвідників), то в них інша основа (словам і фразам надаються умовні значення) та й використання цих систем має непостійний характер.

У минулому відоме українське історичне жебрацьке та лірницьке арго (камуха – “шапка”, кунсо – “хліб”, обоки – “чоботи”, варнага – “курка”, макохтій – “місяць”), бурсацьке арго, багато слів якого базувалися на коренях грецьких слів: крим (гр. кrimа) – “гріх”, крисо (гр. кrеаs) – “м’ясо”, кимарити (гр. коіmumаі) – “спати”, мікрий (гр. mikros) – “малий”, ставрошини (гр. stauros “хрест”) – “молитви”, тирин (гр. turі) – “сир”, а також арго картярів, кушнірів, кожухарів, шаповалів, дротарів, рашевців (мандрівних торгівців) тощо. Конспіративну мову сліпих кобзарів і лірників називали “лебійська” (не плутати з відомим співзвучним словом))), або “шлепецька” (“сліпецька”) мова.

Й. Дзендзелівський записав на Волині такі приклади спілкування за допомогою лірницького арго: “В битебе клева буштирака, скелиха не вкушморить” (“В тебе добра палиця, собака не вкусить”); “Закапшуй шкребета, щоб ніконто не припнав, яківнись климус” (“Зачини двері, щоб ніхто не прийшов, якийсь злодій”). А такий ось зразок таємної мови лірників знаходимо у Г. Хоткевича: “В хаті дулясно. Ботень з крисом, а мо’ і з варнагою. Кунсо – як яшпурка…” (“У хаті тепло. Борщ з м’ясом, а може, і з куркою. Хліб – як булка…”).

У певні історичні періоди арго було актуальним і дієвим засобом герметичних соціальних об’єднань у протистоянні кривдникам, воно відігравало значну роль для самозахисту такої групи.

Отже, на відміну від експресивних жаргонізмів, що постали як своєрідна суспільна забава, мовна гра, підпорядкована бажанню посилити експресію, арго – це був засіб “спілкування злодіїв, рекетирів, діячів мафіозного світу та інших антисоціальних елементів, що хочуть приховати свої наміри від решти членів суспільства” (О. Пономарів).

Різновидом арго є тарабарська мова (її також вважають дитячим способом розважитись; рідше нею користуються в середовищі молоді). Тарабарська мова являє собою “навмисне спотворення мови додаванням до кожного складу (переважно повнозначних слів) певного звукосполучення, однотипною зміною кінцевих складів або їх переставлянням у суміжних словах, що робить мову незрозумілою для тих, хто не знає способу такого “словотворення” (В. Винник.): Лафая лафацьолафаго лафане лафазнав (Я цього не знав), Мамеле, печереле! – Остобуреле та до шатареле (Мамо, пече! – Остобурч та до шатра. – з нар. анекдоту). Цей прийом використовується і в в художніх текстах: “Доміне Павлуся! Не могентус украдентус сієус вишневентус для вечерентус?” (Не можем украсти сієї вишнівки для вечері? – Г. Квітка-Основ’яненко); “Борщів як три не поденькуєш, на моторошні засердчить” (І. Котляревський).

Формування арго багато в чому повторює формування лексичної системи загальнонародної мови. Скажімо, у кримінальному арго, що було витвором представників різних національностей, наявні багато іншомовних слів та їхніх елементів. Кримінальне арго має у своєму складі: а) переосмислені загальномовні слова (щука – “засуджений на тривалий строк з конфіскацією майна”, шанхай – “злодійське кубло”, сидір – “двірник”, паспорт – “обличчя”, грандотель – “велика тюрма”, вашингтон – “стодоларова купюра”, перо – “ніж”, розколотися – “зізнатися”, ходка – “відбуте в ув’язненні покарання”; б) слова, незрозумілі для пересічного мовця (часто запозичені): драп – “гашиш”, ракло – “босяк”, сопатка – “ніс”, сармак – “гроші; гаманець з грішми”. Щоправда, завдяки творам на відповідну тематику багато арготизмів стали використовуватися в живому розмовному мовленні, де, переосмислившись, почали перетворюватися на стилістичні засоби: пахан – “1. Почесний злодій похилого віку (“З Бориса Івановича можна було писати портрет урківського “пахана” (М. Марк). 2. Батько, ватажок злочинної групи (…хизуються біографіями і нахилами “паханів”, “злодіїв у законі” (з газ.); банабак – “Кавказець, який торгує на базарі фруктами та квітами (…про Султана колись був згадав Містер Пепс Кобиляче Око, – мовляв заявився один приблуда, банабак (О. Ульяненко)”; блат – “1. Загальна назва всього злодійського. 2. Знайомство, протекція, підтримка” (Тут пасує мати блат з маслорізом – напихатися маслоцукром і “свіжим” хлібом (Р. Кухарук).

Арготизми (як і жаргонізми) до літературної мови не входять. У художніх і публіцистичних текстах вони використовуються з образотворчою метою: “Мурка” скоро замінить гімн” (з інтерн.-вид.) – *Мурка – “злочинниця, кишенькова злодійка, а також відома пісня”; “З 24 серпня США почнуть карати Україну за піратство” (з інтерн.-вид.) – *Піратство – “порушення авторського права”; “Мельниченко обіцяє новий компромат” (з інтерн.-вид.) – *Компромат – “інформація, що компрометує певну особу, організацію, державу”; “Заказуха” – це аргумент чи факт? (з інтерн.-вид.) –*Заказуха – “замовні журналістські матеріали (а також – замовне вбивство)”.

І на завершення кілька арготизмів зі словника злочинців (цікавості заради, а не для чогось поганого):

базарити, бакланити (розмовляти)
бацила (продуктова передача у в’язниці)
бекас (клоп)
бивні (зуби)
бикувати (нахабно поводитися)
браток, брателло, братан (звертання до “своїх”)
волина (пістолет)
дерибан (розподіл)
жухати (брехати)
замутити (організувати)
кипеж (заворушення, протест, повстання ув’язнених проти адміністрації)
кічман (тюрма)
ксива (документ)
лоховоз (громадський транспорт)
напряг (труднощі)
палево (провал)
ракова шийка (міліцейський автомобіль)
рояль (пристрій для дактилоскопіювання)
у натурі (серйозно)
хата (тюремна камера)
шмон (обшук)
шухер (тривога)