В.Горбач: Ракетні двигуни для КНДР як провокація проти України

В.Горбач: Ракетні двигуни для КНДР як провокація проти України. Фото РИА Новости

14 серпня 2017 року американське видання “Нью-Йорк Таймс” опублікувало матеріал під назвою “За словами слідчих, успіх ракет Північної Кореї пов’язаний з українським заводом”. Автори статті Вільям Брод і Девід Сейнджер посилаються на секретні висновки розвідслужб США та цитують експерта з ракет із Міжнародного інституту стратегічних досліджень Майкла Еллемана.

Ну що ж, Дональд Трамп у чомусь теж правий – “Fake News” існують… Саме так свого часу він називав провідні ліберальні медіа, у тому числі й цю, третю за популярністю в США щоденну газету. І хоч у самому тексті статті інформацію подано досить обережно і начебто збалансовано, акценти дещо розмиті, а заголовок носить відверто маніпулятивний характер і суттєво викривляє сприйняття читача. Бо заголовок це і є головний акцент. Такими прийомами часто послуговується “жовта преса”, яка заробляє на розповсюдженні неякісної інформації. Чого не скажеш про поважне нью-йоркське видання. Отже, навмисна маніпуляція.

Сумно, звичайно, але подібної інформатаки на Україну варто було очікувати з моменту публікації даних (09.08.2017) німецького професора Роберта Шмукера, інженера-ракетобудівника, щодо російських ракетних двигунів у КНДР. Професор Мюнхенського технічного університету в інтерв’ю “Німецькій хвилі” сказав, що КНДР не розробляє ракети самостійно, а використовує радянські технології.

Він переконаний, що основні компоненти ракет, які демонструє світу Пхеньян, прибули до Північної Кореї з-за кордону. Однак і він побоявся прямо називати речі своїми іменами: “Це необов’язково має бути російська влада. Я не знаю цього. Але ракети або їхні двигуни надходять з Росії, а також, можливо, з інших країн-наступниць СРСР, де були такі ракети. Там можуть бути кримінальні угруповання, які хочуть заробити гроші. Я свідомо не кажу: уряд. Це можуть бути інституції, окремі люди, компанії, я не знаю. Але мають бути люди, які це перевозять до Північної Кореї та допомагають цими ракетами керувати”.

Тож наші вороги не могли, так би мовити, пройти повз цю тему і не перевести стрілки на Україну, відводячи їх від себе. В інформаційних війнах найкращим захистом є напад. А вершина “оперативного мистецтва” – інформаційна спецоперація, здійснена чужими руками, у даному випадку через американську газету і американського ж експерта. Останній, щоправда, відчув неладне й уже “дав задню” – мовляв його неправильно зрозуміли, він не підозрює українську владу в сприянні північнокорейській ракетній програмі.

Така його реакція спричинена не хвилею обурення в українському Фейсбуці, а заголовками інших західних медіа, які передавали спростування української сторони, як офіційної влади, так і заводу “Південмаш”, де наводяться факти, дати і цифри, а не домисли про “збіднілих інженерів” і чорний ринок.

У будь-якому разі географія є неспростовною: Україна не має спільного кордону з КНДР, а ось Росія – має. І активно постачає пхеньянському режиму різноманітну зброю, у тому числі й ракетну. Про це свідчать дані Стокгольмського міжнародного дослідницького інституту миру, що відомий у експертному середовищі передусім щорічними звітами про торгівлю зброєю SIPRI. Північна Корея за вказаний період отримала з Російської Федерації 3 тисячі протитанкових комплексів “Фагот” (АТ-4), 1500 зенітно-ракетних комплексів Ігла-1, 32 БТР-80А, та 10 крилатих протикорабельних ракет Х-35. На це справедливо вказує член парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони Ірина Фріз.

Що ж іще може зробити Україна?

Говорити правду, демонструвати відкритість щодо союзників, і нагадувати усьому світу про історію російських інсинуацій щодо збитого ними над територією України Боїнга. Історія розслідування катастрофи рейсу MH17 має стати прикладом завоювання довіри західної громадської думки і довіри іноземних урядів до України.

Можна запропонувати створити спільну групу для розслідування, але тільки за умови його проведення і на території РФ. І чомусь я думаю, що росіяни відмовляться.

А для того, аби в адміністрації Трампа не спокусилися можливістю відвернути цим скандалом увагу від своїх внутрішніх проблем, за аналогією з так званим втручанням України в американську виборчу кампанію, українській владі варто підтримувати комунікацію з даного питання передусім з генералами МакМастером, Метісом і Келлі…

Бо, як мені підказує інтуїція, ця інформаційна спецоперація працює не лише на зрив поставок американської зброї в Україну, але й на міжнародну дискредитацію нашої власної ракетної програми… Пам’ятаєте про успішні випробування ракет “Грім”, “Вільха” тощо?