Пневмонію з дитинства ми знаємо як словосполучення “запалення легень”, адже під час цієї хвороби легені й справді запалені. Ще до початку минулого сторіччя, до винайдення антибіотиків ця недуга визначала достатньо велику загрозу для людського організму, дуже часто закінчуючись летальними випадками. Канадський лікар Вільям Ослер у ХІХ столітті назвав пневмонію “водієм ешелону смерті”.

Та навіть зараз, коли смертність від пневмонії зовсім не очолює список найнебезпечніших для людського життя хвороб, як це було ще ХІХ сторіччя, пневмонія достатньо підступна. Через те, що людина зазвичай сприймає “запалення легень” як щось на кшталт грипу (небезпечно, мовляв, але не смертельно ж), вона і чаїть у собі небезпеку. Бо, по-перше, достатньо смертельна й сама по собі. А, по-друге, особливо небезпечними є її ускладнення –комплікації, що виникають унаслідок недолікованої хвороби та загрожують смертю не згірше від інфаркту чи інсульту.

Важко знайти людину, яка б ніколи не перехворіла на пневмонію. Щороку від неї страждають 7% землян, що трохи більше ніж 527 мільйонів людей. Саме пневмонія є причиною близько 4 мільйонів щорічних смертей. І це притому, що поява антибіотикотерапії та вакцин у ХХ столітті значно збільшила кількість людей, які виживають після захворювання.

Пневмонію людство знає віддавна. Симптоми “запалення легень”, які не змінилися за останні 2,5 тисячі років, описав ще Гіппократ (460-370 роки до Р. Х.): “Гостра лихоманка та болі з одного чи обох боків, кашель при спробах видихання, відкашлюване мокротиння має білуватий або блідий колір та скоріше за все являє собою негусту пінисту з червоним вкрапленням масу або має будь-який інший нехарактерний для загальних випадків вигляд <…> Коли розвиток хвороби досягає апогею, то випадок, за відсутності можливості видалення рідини, стає невиліковним і ще більше погіршується. Коли дихання стає ускладненим, а сеча – рідкою та набуває різкого запаху; окрім того, на шиї та голові проступає піт, який є поганою ознакою, виходячи з ядухи, хрипів та жорстокості захворювання, яке прогресує”. Мойсей Маймонід (1135–1204 по Р.Х.) , лікар із Кордови, надав клінічний опис, який відображає значною мірою і описи в сучасних підручниках: “Основними невід’ємними симптомами пневмонії є гостра лихоманка, пронизливий плевритний біль у боці, поверхневе швидке дихання, стрибкоподібний пульс та кашель”.

Німецький бактеріолог Едвін Клебс був першим, хто знайшов бактерії у дихальних шляхах померлої від пневмонії людини у 1875 році. Вище згадуваний сер Вільям Ослер, відомий як “батько сучасної медицини”, 1918 року надав оцінку смертності та порушення дієздатності через пневмонію, водночас вказавши на туберкульоз як на одну з найголовніших причин смертності в той час. Ще пан Ослер називав пневмонію “другом старих людей”, оскільки смерть від неї, на відміну від багатьох інших повільніших та болісніших способів померти, часто бувала швидкою та безболісною.

Дослідження першого десятиліття ХХ сторіччя дозволили суттєво зменшити показник смертності від пневмонії. Усе вирішив винахід пеніциліну, який спричинив появу й потужніших антибіотиків. Уже всередині ХХ сторіччя смертність від пневмонії наблизилася до 30% і навіть нижче.

Утім, через людську легковажність пневмонія досі таїть усі свої потенційні небезпеки. Передовсім, ми ризикуємо захворіти на “запалення легень” у дитинстві: як у зимовий період, коли діти не дуже стежать за власним здоров’ям, захопившись іграми (особливо, в сільській місцевості, і якщо ці грища пов’язані з кригою та снігом). У зоні ризику, як уже йшлося, старі: їм також властиво звернути увагу на симптоми пневмонії, одним із яких є не надто високо (37,2 градусів) температура та млявий, але все ж не такий тяжкий, як під час грипувань, стан. Зрештою, ризикують “запневмоніти” і такі люди, як трудоголіки-бізнесмени середньої ланки, які дуже часто в гонитві за успіхом, що постійно виковзує з рук, здатні відкладати візит до лікаря “на потім”.

Якщо ви вже захворіли на цю вкрай підступну хворобу, в жодному разі не уникайте лікування. Ні в якому разі не намагайтеся перечекати пневмонію: вам це не вдасться. Потрібні антибіотики та анальгетики, а також режим відпочинку. Вам не вдасться “дочекатися покращення” без антибіотика: кінець пневмонії – інфаркт міокарда та смерть.

Пневмонія вважається бичем митців, особливо поетів та художників, адже вони дуже часто проживають у так званих богемних умовах, де антисанітарія мінімальна, а протяги та холоди – максимальні. Крім того, цьому мистецькому родові людей притаманно в останню чергу згадувати про можливість візиту до лікаря. Остання тяжка і невідтворна втрата України через підступну пневмонію: смерть від запалення легень 2014 року відомого 65-річного художника, поета, драматурга та перекладача України, лавреата премії ПЕН за найкращий переклад американської поезії 2000 року Олега Лишеги, що входив до відомої Київської школи у 1970-ті. Олег Богданович спочатку викупався в зимовому Дніпрі, а коли заслаб, проігнорував можливість візиту до лікаря. Отож стережіться, і не ігноруйте цю хворобу, коли вже вона з вами приключиться!

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram