Усьому, що народжується притаманний розвиток. Біля витоків своєї історії люди шукали способи комунікації. І знайшли. Спочатку ними слугували малюнки. Їм на зміну прийшли складніші системи – клинопис, ієрогліфи, піктограми. Кожен із цих символів має глибоке значення, навіть сьогодні, у період розвиненої писемності, уміння розшифровувати їх – неабияка майстерність.

Люди пронесли знання крізь століття, з плином часу змінювалися епохи, а з ними й інтереси у всіх життєвих галузях. Сучасним аналогом ієрогліфів слугують емодзі. Обличчя з різними емоціями, предмети побуту та різноманітні символи – усе це мільйони людей використовують як короткі повідомлення.

Наразі технології спрямовані не лише для того, щоб полегшити людям життя, а, насамперед, щоб зекономити найцінніший ресурс – час. Можна довго сперечатися чи це деградація, чи вимушена міра, продиктована сучасними умовами. Варто ретельніше дослідити роль емодзі та їхній зв’язок зі стародавніми символами.

Читайте також: Мова буття, мова кохання

Найвідомішими є два типи ієрогліфів: китайські та єгипетські. Обидві системи вже давно стали візитівками писемності обох країн і їхньою культурною спадщиною. Найдавніші ієрогліфи, знайдені в Єгипті, мали кілька провідних мотивів. Найчастіше зображували живих істот та предмети. Ну чим це не протоемодзі? Спочатку кожен символ мав окреме значення, згодом вони почали утворювати цілі ідіоми. Така ж ситуація з улюбленими усміхайками: можна не лише висловити окрему емоцію, а й зобразити ситуацію, вилаштувавши їх у потрібному порядку.

З китайськими ієрогліфами ситуація ще цікавіша. Лише деякі регіони та громади користуються традиційною, тобто складнішою системою. А от жителі Китайської народної республіки, Сінгапуру та Малайзії надають перевагу спрощеному написанню ієрогліфів. Здавалося б, Піднебесна – знана батьківщина однієї із найскладніших систем писемності у світі, а й та воліє спрощувати життя.

Найдавніша система письма, яка подолала не один етап градації – клинопис. На початку його символи мали громіздкий характер і варіювалися у межах двох тисяч знаків, які поміщали на невеличких глиняних дощечках. Вже за кілька століть вавилонці та ассирійці скоротили їхню кількість на понад півтори тисячі, і цим самим полегшили собі життя.

Читайте також: В’ячеслав Корнієнко: Київ у ХІ столітті вже розмовляв українською

Піктографічне письмо взагалі несло собою полегшений варіант комунікації – зображення ситуацій та явищ в одному малюнку за допомогою спрощених знаків та схем.

Зв’язок крізь століття – очевидний. У різні часи, в різних країнах та за будь-яких умов, людина залишається людиною. Усі її досягнення та прориви націлені лише на одне – полегшити життя якщо не собі, то наступним поколінням. Хоча назвати систему емодзі примітивною язик не повернеться. Щонайменше, розробники враховують усі тенденції, соціально-політичні середовища та не залишаються осторонь глобальних проблем сучасності. Так на вибір пропонують гендерно нейтральні усміхайки, емодзі, які закликають до расової толерантності та рівних прав сексуальних меншин.

До того ж, вони допомагають точніше та лаконічніше донести думку, надають емоційного забарвлення тексту. Сьогодні усміхайки мають настільки сильний вплив на суспільство, що сприйняття одного й того ж повідомлення залежить від емодзі, яке супроводжує його.

Читайте також: У Туреччині археологи виявили глечик зі смайликом 

Не завжди скорочення означає спрощення. Наразі ці символи використовують лише за неформального спілкування, але дедалі частіше навіть серйозні перемовини в онлайновому режимі можуть супроводжуватися лаконічними емодзі, на кшталт “Окей” або палець вгору, що означає схвалення.

На прикладі наших предків бачимо, що символи – це універсальний спосіб комунікації, наприклад, як і мова жестів. Але на відміну від стародавніх систем, сучасна має чимало переваг саме завдяки простоті та майстерному втіленні спільних рис людей по всьому світу. Вона допомагає порозумітися людям з різних куточків планети, покликана об’єднувати та стирає кордони для комунікації. Те, що на перший погляд здається пустодзвонним, несе собою ваговитий етап розвитку писемності не лише одного народу, а й цілого світу.

Передрук. Оригінал статті вперше був оприлюднений у спецвипуску газети “Український інтерес”.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram