Із острахом спостерігаю за створенням ОТГ, котрі з’являються як гриби після дощу, та новообраними керманичами, котрим не терпиться насолодитись розширеними повноваженнями і чимшвидше почати втілювати в життя оспівану владою реформу! Однак, з часом, в процесі того втілення, у більшості з них настрій значно псується і приходить розуміння того, що їх з гордих господарів своїх територій перетворили на голодних, безпомічних пташенят, що з нетерпінням чекають маму, котра принесе щось смачненьке і покладе в дзьобик і то за умови, що вів себе гарно.

Пропаганда – велика річ. Звідусіль обіцяли, що після об’єднання уже точно усе буде по-новому. Експерти наперебій запевняли, та й на паперах ніби усе сходилось, однак дзуськи! Незрозуміло, як так сталось, що маючи розширені повноваження та обіцяну значну частину податків у бюджеті, залежність від центру зросла в рази… Спробуємо розібратись.

Раніше, до адміністративної реформи, сільські, селищні, міські ради утримували лиш самі себе та створені ними комунальні підприємства. Це зазвичай дитячі садочки, житлово-комунальні господарства та ін. Рештою бюджетної сфери опікувалась держава. Після децентралізації новостворені громади мають опікуватись майже усією бюджетною сферою громади. Це і загальна середня освіта, соціальний захист і соціальне забезпечення, програми підтримки будівництва чи реконструкції житла, реалізація програм в секторі дітей, сім’ї, молоді, державні та регіональні культурно – освітні програми, утримання  будинків культури, центрів дозвілля, бібліотек, музеїв, шкіл естетичного виховання; фізична культура, спорт, тощо.

Тобто, з урахуванням отриманих від держави “розширених повноважень”, переважно у вигляді необхідності утримання майже усієї бюджетної сфери, що є на території громади, видатки з власного бюджету мають зрости у рази! Виникає закономірне питання – а де брати кошти? Відповідь є! Держава відтепер залишатиме громадам значну частину податків та зборів, за рахунок котрих і мають покриватись додаткові витрати. А кому не вистачатиме – ті отримають дотації. Ніби усе й правильно і розумно, та тут починається саме цікаве!

Справа втому, що у “значній частині податків та зборів”, котру залишає держава громадам, ключовим є податок на доходи фізичних осіб (ПДФО). Простими словами – чим більше людей офіційно працює на території громади – тим більше надходжень до бюджету. Решта отриманих податків та зборів є несуттєвими (хіба що 10% від податку на доходи юридичних осіб, що істотно не впливає на ситуацію). От і вся допомога держави, котра перевалила на плечі громади майже усе, за що раніше відповідала.

Зрозуміло, що при умові, що на території новоствореної ОТГ є кілька потужних підприємств, на яких офіційно працює кілька тисяч осіб, проблем з наповненням бюджету не буде. Та такі випадки поодинокі. Що залишається робити голові громади, якщо у нього 40% працездатного населення виїхали на заробітки і офіційно працевлаштовані лиш 150 чоловік і при цьому наповнення бюджету лиш 25%? Залишається сподіватись на дотацію від держави. А якщо не будеш лояльний до неї – то сам пояснюватимеш бюджетникам де зарплата, а дітям – чому холодна школа.

Тому, враховуючи викладене, можу зробити лиш сумні висновки щодо користі децентралізації для людей сьогодні. Хочеться вірити, що стан речей котрий є у громадах зараз не є чиєюсь свідомою політикою і нам не намагаються затягти вішки ще сильніше.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram