Українські “протести” – не пора б “гаєчку закрутити”?

Дивлюсь на останні події в Україні: штурм суду якимось “націоналістами”, порожні намети і розбиті голови під Радою, дику ДТП в Харкові, прорив грузинського апатрида через кордон і зламані кістки у прикордонника. Це з резонансних подій.

А нерезонансні, буденні речі я (як і інші українці) бачу щоденно: написи на стінах та парканах “ЛСД, героин, шишки” з зазначенням електронної адреси або адреси в Telegram; буденні вже порушення правил на дорогах – проїзд на червоне світло, перевищення швидкості; невмотивовану агресію як щодо один одного, так і щодо правоохоронців…

Заклики до свідомості не дуже впливають – той, хто не пробивав голови поліціянтам раніше, так їх і не пробиває. А той, хто вчиняв розбірки зі стріляниною в центрі Києва, мотивуючи їх своїм “патріотизмом”, і далі їх вчиняє.

Мене особисто ситуація вже дістала. Коли я бачу дії власників “польських блях”, котрі блокують Київ і через них все місто стоїть у гігантському корку; коли новітні “інсургенти” на чолі з Міхо перекривають центр міста і виставляють на проїжджій частині намети і заявляють, що вони – “справжні патріоти” і тепер всі “несправжні” повинні слухатись лише їх; коли “справжні націоналісти” розтрощують вщент “шоколадний суд”, якісь ідіоти блокують магазини і вказують, який шоколад я маю їсти, а який ні… В мене виникає питання – коли цьому буде край?

Ні, я зовсім не проти протестів – людина має право на протест. Має право мітингувати під Радою, Кабміном, судом. Поділяє ті погляди будь-хто чи ні. Але “протестувати” не значить громити все навколо і калічити людей.

Не подобається рішення уряду щодо розмитнення євроавтівок? Хочеш протестувати – без проблем. Але у законний спосіб. Якого біса через твій “протест” паралізовано столицю? Це – протест? Я при чому, що твоє крутійство з машиною не вдалось? Чому ти береш в заручники всіх киян? Тобі мало місця під Радою, під Адміністрацією Президента?

Не подобається рішення суду? Став пікет під ним, мітингуй. Але чого вламуватись туди і все трощити, а присутніх бити по голові?

Не подобається влада “бариг”? Протестуй перед посольством України у тій країні, куди ти втік. Чого ти трощиш державний кордон України і ламаєш кістки прикордоннику?

Не подобаються дії поліції, коли тебе зупинили п’яного за кермом? Оскаржуй в законному порядку, а не виставляй на “Фєйсбучк” сльозливі нарізки з відеореєстратора, де тебе “ображають злі мєнти”.

Це не протест. Це – чистої води “бєспрєдєл”. І не треба тут прикриватись “на Майдані стояли”. Забули, за що стояли? Нагадаю – стояли за правову державу в тому числі. І не треба мені зараз закидати за “проклятих мусорів, котрі всіх убивають і калічать”. До силовиків нашої держави питань багато. Але до вас, “протестунів”, ще більше. Бо поняття “правова держава” стосується не лише правоохоронців. Вони таки да, повинні діяти в законний спосіб. Але і ми, дорогі співгромадяни, повинні діяти також в межах законодавства. У медалі дві сторони, дорогенькі. І “нічого на зєркало-то пєнять…”

Що стосується правоохоронців, то пора уже трохи “закрутити гаєчку”. Ні, не треба тут нам влаштовувати Росію або Північну Корею. Навіть чинне законодавство передбачає достатньо механізмів, аби трохи навести лад на вулицях. Варто всього кілька разів чітко продемонструвати отим “протестунам”, що їхні неадекватні дії отримають миттєву і жорстку протидію, підкреслюю – в межах чинного законодавства – і охочих волати про “барижну владу” і громити все навколо та ламати людям кістки сильно поменшає.

Відсутнє лише бажання навести лад. Бо рядовий поліціянт чітко розуміє – варто йому виконати вимогу закону, він може отримати “на горіхи” від свого ж начальства. Приклади? Будь ласка: патрульний Олійник, котрий отримав звинувачення у навмисному вбивстві, коли зупинив машину з п’яними малолітками. Зазначу – я зовсім його не виправдовую, хай розбирається суд. Бо люди дійсно загинули. Але сигнал іншим був чіткий – “тебе кинуть. Не рипайся”. От і “не рипаютсья”. Інший приклад – прикордонник Колмогоров. Який отримав 13 років за те, що охороняв кордон. І не радійте, що його “випустили”. Його справу повернули на новий розгляд. І солдат ходить і далі зі звинуваченням і очікуванням нового “строку”. І ходитиме ще довго. Але інші силовики той сигнал від держави прийняли дуже чітко.

Таких прикладів – безліч. От і маємо те, що маємо – силовики воліють відвернутись і “не помітити” правопорушення, аніж виконати свій обов’язок і за його виконання отримати покарання.

Що робити? А потрібне лише одне – політична воля керівництва держави. Чіткий сигнал: “бєспрєдєлу більше не буде, все буде по закону”. Чи отримаємо ми його? Думаю, все залежить від нас самих. Бо ми хочемо, щоб усі жили по закону, а от конкретно я – мав кума, з яким можна “порєшать”. А наші очільники, як відомо, “плоть від плоті народної”. Поки не змінимось ми – не зміняться й вони.

Фото: РІА

На шляху збереження цифрового світу