Сьогодні наше розслідування звертає увагу на цікаві факти, пов՚язані з використанням та походженням деяких слів. А чому в заголовку італійські слова? Tutti frutti у них там називаються “всі плоди”. У переносному розумінні це – всяка всячина. От про мовну всяку всячину й будемо далі говорити.

А чи знали ви, що одинадцятитомний СУМ фіксує слово “грузовик” (щоправда, з ремаркою “розмовне”) зі значенням “вантажний автомобіль” і для ілюстрації цитує Юрія Яновського (“Грузовик повернув із широкої вулиці в цей заулок і одразу застряв”), а ніякої вантажівки там немає? Хоча спільнокореневих (“вантаж”, “вантажити”, “вантажений”, “вантажник” та ін.) там чималенько. У період активної русифікації саме “грузовик” мав шанси закріпитися в лексиконі нашої мови (ну, щоб вона була блідою копією самі знаєте якої). Однак активне вживання у ЗМІ слова вантажівка стало цьому на заваді. Є версія, що походить це слово з художньої мови (мови художньої літератури). Скажімо, воно часто фігурувало на сторінках творів Бориса Харчука. Фахівці радять використовувати слово “вантажівка” в усіх стилях, а для розмовного не заперечують також варіант вантажка.

А чи знали ви, що слово віче (“збори вільних людей у Давній Русі, на яких обговорювались і вирішувались важливі громадські справи” і “одна з форм суспільно-політичного життя в Галичині у 80-х рр. ХІХ – 30-х рр. ХХ ст.”) відмінюване? Не знали? Не переймайтеся. Деякі журналісти, на жаль, теж цього не знають. І пишуть та говорять неправильно. Але тепер ви знаєте:

відмінок однина множина
називний ві́че ві́ча
родовий ві́ча віч
давальний ві́чу ві́чам
знахідний ві́че ві́ча
орудний ві́чем ві́чами
місцевий на/у ві́чі, ві́чу на/у ві́чах
кличний ві́че* ві́ча*

А чи знали ви, що… рекламна фраза “Мій чоловік і батько” повідомляє про інцест (“лат. incestus – нечистий, гріховний; синонім – кровозмішення) – статевий зв՚язок між близькими родичами (батьками і дітьми, братами й сестрами)”), оскільки інформує, що чоловіком (“одружена особа стосовно до своєї дружини”) героїні сюжету є її… батько? Варіант же “Мої чоловік і батько” абсолютно безгрішний.

А чи знали ви, що… слово “приналежність” – це штучний і непотрібний витвір, фактично симулякр (“зображення, копія того, чого насправді не існує”)? І хоч він потрапив до словника з ремаркою “рідко” та зі значенням “1. Стан за значенням приналежний. 2. Те, що є складовою частиною чогось, органічно властиве кому-, чому-небудь”, а також часто використовується тими, хто мислить і говорить стереотипами, від того не перестає бути штучним і непотрібним. Чому? А тому що, по-перше, у нього немає “родичів” (спільнокореневих слів). По-друге – у ньому немає ніякої потреби (хоч це, очевидно, мало б бути першим і достатнім). Далі – аргументи. Щодо першого: словник, щоправда, подає слово “принале́жний” (а саме від нього – і тільки від нього! – могла утворитися горезвісна “приналежність”) теж з ремаркою “рідко” та зі значенням – увага!!! – “те саме, що належний”. Із цього ми виходимо на наше “по-друге”: якщо є слово “належний” з доволі широким спектром значень (“1. Який є чиєю-небудь власністю, перебуває в чиємусь розпорядженні. 2. Який має зв՚язок із ким-, чим-небудь, стосунок до когось, чогось. 3. Який належить, призначений кому-небудь. 4. Який потрібний, необхідний; відповідний”), то навіщо творити непотрібне “приналежний”? До речі, друге значення слова “приналежність” має і слово нале́жність, що теж засвідчує непотрібність штучної “приналежності”. Також словник не фіксує слова “приналежати”, а саме від нього мало б утворитися “принале́жний”. Натомість там можна знайти, крім згаданих уже “належний” і “належність”, також “належати” й “належно” (від першого утворилося “належний”, від якого пішло “належно”).

А чи знали ви, що… прислівник нара́зі, який так активно почали вживати у ЗМІ, діалектний. Він має значення “поки що, зараз”. Синонімічні до нього в літературній мові – теж прислівники тепе́р (“1. Якраз у цей час, у даний момент. 2. У сучасний мовцеві період; у наш час”), за́раз (“у той самий момент; негайно; найближчим часом, дуже скоро”) [до речі, його бажано не плутати з майже співзвучним розмовним прислівником зара́з – “за один раз, зразу, одночасно”], нині (“у наш час, у сучасний період, тепер”), сьогодні (“у цей, нинішній день (між учорашнім і завтрашнім днем); у нинішній час; зараз, тепер”).

А чи знали ви, що… вислів сьогоднішній день вважається тавтологічним (для довідки: тавтологія може бути стилістичним (прикрашальним-увиразнювальним) засобом – “гірка-гіркота”; і – як у наведеному випадку – вадою). Прикметник сьогоднішній має значення “який існує, відбувається сьогодні, зараз, стосується нинішнього дня, нинішнього, сучасного періоду”. Використовуючись у значенні іменника середнього роду (“сьогоднішнє”), це слово означає “те, що існує, відбувається сьогодні, зараз, у нинішній, сучасний період”. Утворилося воно від словосполучення “сього дня” з додаванням відповідного суфікса, тому вже має у своєму складі корінь “-ден-”. І хоч у словниках можемо знайти фрази на кшталт сьогоднішній день (“теперішній, нинішній час, період”), на сьогоднішній день (“у нинішній час, зараз, тепер”); жити сьогоднішнім днем (“жити інтересами сучасного періоду, не відриватися від нього” та “не думати про майбутнє, а обмежуватися інтересами сучасного періоду”), щоб уникати тавтології, їх можна було б заміняти як мінімум конструкціями нинішній день, на нинішній день, жити нинішнім днем.

А чи знали ви, що… слова прихі́д і парафія – не синоніми? Словом прихі́д називають дію за значенням приходити. Стала сполука з самого приходу означає “від часу прибуття, з самого початку”. Раніше словом “прихі́д” називали прибуток, а в діалектах – вхід. Російському ж слову “приход” у значенні “нижча церковна організація в християнській церкві; місцевість, де живуть члени цієї організації” відповідає в нашій мові парафія. А значеннєвими відповідниками фразеологізмові “каков поп, таков и приход” є який піп, така його й парафія; який пастух, така й череда; який цар, такий і псар; яка хатка, така й паніматка. І, як бачимо, немає жодного “приходу”.

А чи знали ви, що… в нашій мові слово че́люсті є тільки у множині і позначає воно “вихід кухонної печі, отвір дугастої форми між припічком і внутрішньою частиною печі”? А в металу́ргії ним позначають “передній отвір плавильної печі, через який її завантажують паливом”. Те, що російською “челюсть”, у нас ще́лепа (“1. Одна з двох лицьових кісток, в яких тримаються зуби // Такий орган у тварин // Орган захоплювання і часто подрібнення їжі (у комах) // Частина обличчя або морди, де містяться ці кістки або органи. 2. Пластинка із вставними зубами; зубний протез. 3. спец. Деталь машини, механізму, інструмента тощо, призначена для закріплювання, захоплювання або подрібнювання чого-небудь”.

А чи знали ви, що… російській фразі “некто Петров” у нашій мові відповідає не “дехто Петров”? А що ж? Зараз розберемося. Насамперед з՚ясуємо, що займенник “некто” має два значення: “неопределённое лицо, какой-то человек /Некто влез в квартиру через форточку и похитил видеомагнитофон/” та “употребляется в сочетании с фамилией, именем, когда говорится о мало кому известном человеке /И тут приходит некто Иванов и заявляет о своих правах/”. Відповідниками йому в першому значенні будуть хтось (“якась людина, істота”) і де́хто (“деякі люди, невелика група людей з числа інших; хтось (кого не хочуть називати”). Що ж до другого значення, тут доречним буде такий собі – “звичайний, не особливий, нічим не примітний; який нічим не вирізняється серед інших; посередній” – “такий собі Петров”.

А чи знали ви, що… варіант “матер’ял” вживається в розмовному мовленні. У літературному ж є тільки матеріал (“1. Те, з чого що-небудь виготовляють, виробляють, будують тощо; сировина. 2. Розмаїті відомості, дані, посібники й т. ін., що їх використовують як основу, джерело для чого-небудь, як доказ чогось; зібрання документів, відомостей з якогось питання; факти, докази чиєїсь вини”. Також “матеріал” є синонімом до слова “тканина”, коли воно називає “виріб, виготовлений в процесі ткання на ткацькому верстаті”).

А чи знали ви, що… прислівник відта́к має значення “після чого-небудь; потім, далі” і він не тотожний підсилювальній частці отже, яка вживається, крім іншого, “у значенні вставного слова при висловленні підсумку; таким чином”. Щоправда, зараз його дуже часто вживають саме з таким функціональним навантаженням.

Не знали? Тепер точно знаєте.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram