Україну продовжують накривати потужні хвилі мітингів та акцій. Чимало мітингувальників збираються на головних площах країни не заради ідеї, а для заробітку. Проплачені учасники – сувора українська реальність. І непринципові українці зможуть підзаробити знову.

Вже у вівторок, 17 жовтня, біля Верховної Ради відбудеться чергова акція протесту. Набирати “масовку” на мітинг почали заздалегідь в онлайн-ресурсах.

Отже, скільки коштує патріотизм в Україні.

Скільки коштує громадянська позиція

Інтернет-мережа буквально “вибухає” від оголошень про пошук людей на “акцію” 17 жовтня. Перший “дзвоник” про продаж-купівлю “патріотизму” з’явився на ресурсі OLX.

Особа на ім’я Іванна пропонувала охочим прийти на акцію (яку не уточнила) й отримати за це 180 гривень. Щодо часу, то людей закликають зібратись о 8:30 ранку, а розійтись – о 15:30.

До того ж Іванна розповіла про своєрідний бонус: приведи друга і отримай за нього додаткові двадцять гривень. Чим більше друзів – тим більше грошей.

Дуже швидко оголошення стало популярним. Проте “популярність” зіграла з роботодавцями злий жарт: небайдужі українці почали скаржитись на проплачену акцію.

Тож незабаром оголошення з OLX видалили. Намагаюсь сама зателефонувати за номером, який написали роботодавці. Проте, говорить оператор, “абонент перебуває поза зоною досяжності”. Але це не єдиний випадок “вербування” людей організаторами мітингів.

Такі пропозиції про “роботу” на акції почали з’являтись у групах на Facebook. Всі оголошення схожі між собою – потрібна масовка. Багато інформації потенційні роботодавці не повідомляють: дата зборів, місце, години роботи та оплата.

Щодо терміну зайнятості, то вербувальники наголошують: “Люди потрібні з вівторка по п’ятницю”. Сформулюємо простіше: люди мітингуватимуть, допоки в кишенях організаторів не закінчаться кошти.

Перевіряємо, що саме обіцяють вербувальники учасникам мітингу. Для цього пишемо кільком із авторів оголошень. Про деталі акції перший “роботодавець” розповідає неохоче.

Автор оголошення стверджує, що мітинг відбуватиметься проти Голови Національного банку України Валерії Гонтаревої. Проте, як відомо, вона перебуває у відпустці. Уряд готує рішення щодо її відставки.

Щодо віку учасників мітингу, то позиція “вербувальників” не принципова: прийти на акцію можуть навіть школярі.

Другий “вербувальник” взагалі налаштований агресивно.

Апогею ситуація з проплаченими мітингами досягла, коли прямо в метро невідомий чоловік буквально ловив перехожих та за гроші пропонував їм стати учасниками акції. Відповідне відео на своїй сторінці у Facebook оприлюднив очевидець подій.

На запису видно, як хлопець підходить до чоловіка з блокнотом у руках. Той розповідає, що потрібні люди “постояти й послухати Рабіновича”. За три години такої “праці” – оплата 80 гривень.

Якщо привести понад п’ять друзів, то можна отримати по п’ятірці за кожного. За компанію від двадцяти людей пропонують десять гривень. Збирають масовку біля метро Хрещатик.

Отож, продати свою громадянську позиці в Україні можна від 80 до 130 гривень за кілька годин роботи.

Внутрішня кухня мітингів: як “приготувати” акцію та “купити” людей

Історія з купівлею-продажем місць на мітингах триває десятиліттями. В Україні найбільш активно “купувати” громадянську позицію почали на початку 2000-х років. Відтоді технологію лише відшліфовували.

Технологія організації мітингів проста: замовник виділяє кошти на “людей”, спеціальні “бригадири” шукають ласих на гроші українців, а останні – стоять та нічого не питають.

“Для Києва знайти охочих вийти на акцію – питання кількох днів. Мітингувальниками частіше за все стають студенти або пенсіонери. Інколи створюють спеціальні громадські організації, які за потреби викликають своїх учасників на акції”, – переконує політичний аналітик Ярослав Макітра.

Щодо ситуації з оголошеннями в мережі, то пан Ярослав має сумніви в їхній правдивості.

“Потрібно розуміти, що оголошення про набір масовки дуже часто можуть виявитись засобом боротьби між певними силами. Такі методи використовують, коли хочуть підірвати довіру до певної акції. Проте людей дійсно вербують через Інтернет. Це відбувається тоді, коли “бригадири” поспішають, або не занадто професійно виконують свою роботу”, – розповідає Макітра.

Відрізнити замовний мітинг від “ідейного” не складно – є три головні ознаки проплаченої акції.

Перша з них – це коли всі учасники одного віку. Особливо помітна “замовність”, якщо вікова категорія мітингувальників не відповідає вимогам, які вони висувають. Тобто, пояснює пан Ярослав, навряд пенсіонери мітингуватимуть добровільно під НБУ.

“Немає в українських людей поважного віку стільки коштів для того, щоб мати значні банківські рахунки”, – стверджує політтехнолог.

Друга ознака – однаковість плакатів, які тримають у руках протестувальники.

“Якщо плакати написані одним шрифтом, грамотно оформлені та мають спільний стиль, то це конкретне свідчення того, що їх виготовили централізовано”, – пояснює аналітик.

Останньою ознакою є факт, що учасники мітингу не можуть відповісти, чому вони протестують та яку ідею відстоюють.

Адже, говорить Макітра, організатори розповідають подробиці акцій за годину до їх початку. Це роблять для того, щоб люди не відмовились та не передумали.

Організовані акції завжди мають “бригадирів” у масах. Це молоді чоловіки, які стоять серед мітингувальників та керують ними.

Щодо цін, то вони залежать від совісті “бригадирів”. Тобто, замовник може платити від ста гривень за годину роботи мітингувальника. А вже “бригадир” вирішує, скільки віддати учасникам.

Потрібно розуміти, що замовні мітинги не є ефективними. Люди не мають ідеї, вони керовані прагненням наживи. А громадяни без переконань та принципів не можуть змінити країну.

“Проте замовні акції створюють ілюзію підтримки, забезпечують ефект масовості. Це треба для маніпуляції громадською думкою”, – підсумовує політолог.

Як не дивно, але українське законодавство майже ніяк не регулює мітинги та масові зібрання людей.

“Участь у мітингах за гроші, або організація таких акцій не карається законом: немає ані адміністративної, ані кримінальної відповідальності. Немає спеціального закону, який би регламентував норми організації та проведення мітингів”, – розповідає юрист Станіслав Івасик.

Проте в Конституції України є стаття, яка передбачає, що громадяни можуть збиратись на мирні акції, організовувати мітинги, походи або демонстрації. Відповідно до статті 39, організатори мать завчасно повідомляти про мітинги органи виконавчої влади – “в оптимальні строки”. Це необхідно для уточнення спірних питань між владою та протестувальниками.

Ще від початку проголошення Незалежності, розповідає Івасик, Європейський суд з прав людини вимагав від України ухвалити спеціальний закон, який контролюватиме мітинги. Але досі рекомендації Європейського суду так і не виконали.

Щоправда, у Верховній Раді лежать два законопроекти щодо мітингів. Вони на стадії доопрацювання. Один із них подали ще у 2015 році. Згідно з вимогами ініціаторів закону, за організацію проплачених мітингів має передбачатись кримінальна відповідальність.

За підкуп учасника масового зібрання автори законопроекту вимагають покарати організаторів: штраф або позбавлення волі – до 8 років.

Проте, як переконує Івасик, закон про мітинги ухвалять ще не скоро.

“Самі політики зацікавлені в тому, щоб масові акції перебували у “сірій зоні”. Адже посадовці досить часто самі користуються послугами мітингувальників”, – говорить юрист.

Підводні камені в морі “патріотизму”

“Диявол ховається у деталях”, – говорить відома приказка. І це дійсно так.

Подібні замовні мітинги можуть спричинити небезпечні наслідки. Коли в Україні триває війна, “продавати” свою громадянську позицію за гроші – це не лише неповага до себе, а й зрада цілої держави.

Головне фото: РІА

Голодні реформи, або “квартет” по-українськи

Сподобався матеріал? Підтримай "Український інтерес". Знання – це сила. І на оновленій землі врага не буде! Монобанк 4441 1144 0359 2361 Приватбанк 5457 0822 9082 5491 PayPal – [email protected]