Я маю вищу освіту, займаю державну посаду, навіть ходила до автошколи та на вибори президента. Такий елементарний набір дій і досягнень для мене норма. Але це результат великої праці жінок, які 100 років тому могли лише мріяти, що колись вони матимуть право хоч на щось із цього списку.

Ущемлення за статевою ознакою – це кам’яний вік. Ба більше – рівні права жінок і чоловіків у ХХІ столітті – це ознака здорового суспільства. Повільно, але впевнено жінки відвоювали своє право.

8 березня в Україні щороку мені нагадує суспільну істерію – роздати квіточки перехожим дівчатам на вулиці, побільше рожевих вісімок у декорах крамниць, чоловіки з тортиками та вазонами біжать до своїх жінок. А просто ж можна було би що 8 березня нагадати дітям у садочку, школі про рівні права жінок і чоловіків. І на тому би все.

Заступниця голови громадської організації “Студена”, діяльність якої спрямована на встановлення рівних прав жінок і чоловіків в Україні, Оксана Іванців теж такої думки: “Я підтримую святкування 8 березня як міжнародного дня захисту прав жінок. День, коли все суспільство має поставити собі питання – чи дійсно є у нас рівність, і чи мають жінки такі ж можливості для реалізації себе. “Свято краси, весни й жіночності” – це фактично докорінне викривлення суті свята, бо жінок заганяють у певні соціально схвалені шаблони та заохочують бути “ніжними, добрими, мудрими”, а, по факту, зручними. Думаю, найкращий спосіб привітати жінку з 8 березня – це не просто подарувати квіти, а, наприклад, взяти на себе частину хатніх справ на регулярній основі, а не раз на рік”, – переконана Оксана.

Проте нині в Україні, у Міжнародний день боротьби за права жінок натомість дуже зручно подарувати квіточку, зробити вихідний, зробити свято краси й весни, жіночності та й по всьому. Тобто закрити очі на залишки сексизму, статеву нетерпимість, порушення прав жінок і чоловіків.

Звісно, жінки в Україні мають набагато більше прав, ніж 100 років тому. Але біда лишається в тому, що в сучасному світі жінку з дитиною (а ще й з кількома!) не хочуть брати на роботу. Адже в очах роботодавця – це постійні лікарняні та спізнення, бо ж мама має завести дітей у садочок чи школу. Або, ще гірше, коли дівчині дітородного віку теж відмовляють у посаді. Адже вона може бути прямо от зараз вагітною і, за задумом роботодавця, посягати на його гроші. Панянці зараз можна платити менше (знизити премію, прибрати надбавку), вона ж молодиця – нащо їй гроші? Жінка в Україні, ще проходить етап становлення себе у соціальному просторі. Бо їй складніше.

Свято краси та жіночності в день рівних прав зверхньо підкреслює цю нерівність між статями, вважає тренер Альянсу за рівноправне партнерство чоловіків та жінок Юрій Трачук: “Коли свято боротьби за рівноправ’я жінок і чоловіків перетворилося у чергову модель реалізації маскулінності – тобто, знову домінування зверхності чоловіків над жінками – бо саме їм упродовж року не вистачало ні уваги партнерів, ні змоги придбати собі подарунок – це погано”.

Авжеж, дівчині треба відходити з животом, народити, вигодувати дитину (і для цього вона повинна мати навички готування, ведення побуту), тримати в собі чарівність і затишок у домі. Чоловік може володіти деякими цими навичками, а, може, і ні – він все одно виживе. Жінка, яка не володіє тими навичками – не зможе підняти на ноги нормальне покоління. Водночас жінці треба в сучасному світі (і вона цього теж дуже хоче) бути соціально корисною. Вирішувати важливі питання, заробляти гроші. І їй, правда, складніше. В умовах, коли права й так прибило дверима.

Окрема тема дитячих садочків – споконвіку в цей день робили ранки та вітали усіх жінок з тим, що вони жінки. Це дуже миле дійство підсилювалось тюльпанами для всього жіноцтва. Так виховувалось і виховується досі покоління, яке вважає за норму побутовий сексизм, сороміцький жарти й ущемлення за статевою ознакою.

Але є і чудові новини. Цьогоріч не всі дитячі садочки святкуватимуть прихід весни 8 березня. Мені вдалося знайти такий заклад на Оболоні у Києві, де свято мамусь і бабусь перенесли на травень – до Дня матері.

“Святкування 8-го березня в садочку цьогоріч не буде, – розповідає Анна Клименко, мама трирічного Матвія. – Будуть звичайні буденні заняття за розкладом садка. Хочеться вірити, що й наступні роки буде так само. Колектив садка молодий, завідувачка теж, тому, я думаю, вони намагаються відійти від звичних канонів початку весни”.

Можливо, цей досвід підхоплять й інші садочки та зроблять наступного року в переддень тематичні читання казок про рівноправність дівчаток і хлопчиків. У сучасному світі це було би доречно.

У моєму ідеальному світі 8 березня – це коли нагадують про права жінок. Коли в цей день підписуються укази вже не про рівноправність (офіційно вона є), а про захист жіночих прав (неофіційно вони порушуються на кожному кроці). Звісно, це все складно, адже простіше подарувати просто раз на рік квіточку. Проте суспільство вже робить повільні, проте впевнені кроки в достойне розуміння Міжнародного дня боротьби за права жінок.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram