У селі Копище Олевського району на Житомирщині, що на кордоні з Білоруссю, пам’ять про минулу Другу світову війну особливо страшна. 13 липня 1943 року тут стався чи не найстрашніший злочин нацистів на території колишнього СРСР, який не порівняти навіть із загальновідомими трагедіями Хатині, Лідіце та багатьма іншими.

Знак, що увіковічнив за радянських часів партизанську нараду в лісах поблизу Копища.

У Копищу того дня спеціальний гітлерівський підрозділ СС за підтримки з повітря військовими літаками заживо спалив у кількох хатах на зрубі й клунях 2 887 місцевих жителів, серед яких було 1 347 немовлят і дітей до 12 років. Причиною такого звірства стало те, що нацисти отримали дані про проведення в місцевих лісах наради командирів партизанських з’єднань Ковпака, Сабурова, Федорова та Коротченка. Захопити зненацька партизанську верхівку гітлерівцям не вдалося, отож, усю свою злість вони вимістили на беззахисних копищанах. Мало кому з них вдалося сховатися в густих дібровах і непролазних болотах. Ті, хто залишився в селі, були зігнані й замкнуті в приміщення та прибудови. Вціліли – і то випадково – одиниці. Ці останні й стали головними свідками страшної трагедії, коли в село увійшли визволителі.

49 вцілілих дітей села (знімок з військової хроніки)

Цифри жертв копищенської трагедії і сьогодні зостаються приблизними. Річ у тім, що в цьому українсько-білоруському селі до війни ніхто не вів обліку народжуваних дітей. Їх в переважній більшості хат було по десятку-півтора.

Впадає в око й те, що про таке масштабне знищення окупантами мирних громадян ганебно замовчувала свого часу радянська пропаганда. Адже це могло кинути тінь на романтичний образ героїв-партизанів. Саме тоді вони готували відомий в історії тієї війни Карпатський рейд, у поліських лісах було сконцентровано достатньо партизанських сил, щоб жоден із гітлерівців не вийшов того дня з Копища.

Не могли допомогти копищанам й бійці УПА з “Поліської січі”, очолюваної Тарасом Бульбою-Боровцем. Вони змушені були відступити далеко від цих місць, подалі від скупчення учасників майбутнього партизанського рейду “від Путивля до Карпат”.

Читайте також: Невивчені уроки Тараса Бульби-Боровця

А ковпаківці, безумовно, знаючи про плани гітлерівців, затаїлися в лісах неподалік Копища, “замаскувалися”. Отже, ворогу було розв’язано руки. Після кривавої розправи нацисти безперешкодно погнали з цього лісового закутка (майже 200 кілометрів від Житомира) цілу отару худоби – свою ординську здобич.

З розповідей старожилів Копища я дізнався, що деякі радянські партизани з вище згаданих більшовицьких з’єднань були уродженцями цього села й навіть відпросилися через кілька днів після ворожого рейду додому, щоб переконатися, чи вижили їхні батьки, дружини, діти. Вони застали на місці села тільки попелище й обгорілі людські кістки.

“Мій комісаре, доповідаю, що доручену мені, заступнику командира штурмбатальйону, бойову операцію “Пані Хельга”, передбачену згідно з планом “Прип’ять-2”, здійснено успішно.

На карті “Копище-дорф” показано, як компактно розташовано населений пункт, а насправді він довжиною у 7-8 кілометрів. Коли я довідався про це, то збільшив сили оточення й організував охоплення села у формі “кліщів”.

Роти та взводи діяли злагоджено, як і вимагав план акції. Цьому сприяло, що мета, для якої збирали туземців, до останнього моменту не була їм відома. Для зацікавлення їх були обіцяні мило, сіль, голки. До самого початку акції зберігалася тиша й спокій. Ми відмовилися від команди могильників, які своїми лопатами та ямами жахають туземців. Для ліквідації тіл, підлеглих акції, використали дерев’яні будівлі, як разові крематорії. Кілька бандитів кинулися навтьоки, але їх підсікли кулеметники, виставлені заздалегідь на околицях. У цей же момент до лісу метнулася зграя дітей, частину яких спіймано та розстріляно, а частину, що розсіялася по болотах, було виявлено й ліквідовано до закінчення дня.

Операцію розпочато о 3 годині 15 хвилин і закінчено о 14 годині 27 хвилин. Конфіскацію збіжжя і худоби проведено також згідно з планом. Для вивезення зерна підвід залучено вдосталь. Для супроводу худоби, якої виявилося: корів – 1 409, волів – 385, телят – 196, а ще 47 коней, свиней і поросят – 540, овець – 190.

Додатково викликано з Олевська взвод охоронної поліції.

Втрат батальйону не виявлено, двох вахмістрів відправлено до госпіталю з розладнанням шлунку…”

– З рапорту вищому начальству заступника командира штурмового фашистського батальйону Гюнфхера про виконання операції “Пані Хельга”. Липень. 1943 р.

Показово, що свою операцію в Копищі нацисти охрестили кодовою назвою “Фрау Хельга”. Маючи на увазі руську княгиню Ольгу з династії Рюриковичів (матір князя Святослава), яка за легендами саме в цих місцях помстилася древлянам за загибель свого чоловіка Ігоря. Назва Копище, вочевидь, походить від слова “капище” – молитовне місце древлян. Напевне, вороги добре знали нашу історію. Якби ж ви вчились так, як треба…

Валентина Бовкун – майбутня мати-героїня

Побувавши в цьому дуже мальовничому та незвичайному селі, я з радістю дізнався, що тут і надалі зберігається висока народжуваність дітей. Матерями-героїнями стали по війні понад сто жінок. Інша річ, як виживають ці сім’ї в скрутних сучасних умовах. Влітку – заготівлі ягід та грибів, яких тут цілий океан, а решту часу – заробітки по світі старших.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram