Теплого Олекси: “надії тло зелене”

Преподобний Олексій, чоловік Божий. Фото надане авторкою

“Тут Теплий Олексій іще іскриться зрана…” – останнім часом пригадується мені початок сонета Миколи Зерова – зараз, коли зима бореться з весною, коли то потоки, то ожеледиця. А згаданий вірш був написаний 30–31 березня 1935 р., коли відомий неокласик переживав і сімейну трагедію, і трагедію, яка наступила йому на горло: зацькований у Києві, через чужу заздрість вигнаний з університетської роботи, він був змушений переїхати до Москви, але там – потрапити під арешт. У своїй країні метру перекладу, науки і поезії не знайшлося місця, а в чужій культурі він знайшов смерть. Виникає питання: чому блискучий знавець античності й перекладач звернувся саме до українського свята? Так, Зеров народився в селі та знав прикмети, вірування й звичаї, був вихований на церковній культурі, чудово знав українську класику, але все ж таки: чому – Теплий Олексій? Спробуємо відповісти.

Микола Зеров. “Тут Теплий Олексій іще іскриться зрана”. Фото надане авторкою

Сонет Зерова написаний якраз на свято Теплого Олекси (або Олексія – Чоловіка Божого), що припадає на 30 березня. Сам цей день і церковний, й історичний, і пов’язаний з прикметами. Спочатку – трохи релігії та історії.

Святий Олексій (чиє ім’я означає “захисник”) – історична постать, знатний римлянин, який жив у ІV столітті. “Житіє Олексія, чоловіка Божого”, як і сам сюжет, що зберігся у народних переказах, було популярне у Київській Русі та пізніше в Україні. Навіть ставили драму про цю постать, складали духовні вірші, які співали сліпі лірники та інші мандрівні музиканти. Текст перекладали з латинських і грецьких оригіналів. Цей сюжет вивчають у вищих навчальних закладах, на нього можна натрапити навіть у фольклорі (я зі школи пам’ятаю цю оповідь). Та й сьогодні постать преподобного Олексія популярна. Навіть роблять ікони цього святого, викладені бурштином або вишиті пацьорками.

Що особливого в житійній оповіді? Що нам відомо про святого Олексія? За текстом, це був син сенатора. Батьки обрали йому заможну наречену (інша версія – царської крові), тобто вирішили синову долю без його відома. У той час це вважалося нормальним. Проте Олексій пішов з дому шлюбної ночі, повернувши дружині золотого персня та пряжку від пояса. У житії є слова Олексія про те, що він не вертатиметься, доки Господь не поєднає його і дружину Своєю благодаттю. Тобто майбутній святий не вірив, що зроблений йому шлюб законний?

Юнак обрав мандри та служіння Богові. Нестандартна доля – тому вона й лягла в основу житія. Дійшовши до міста Едесси у Сирії, Олексій сімнадцять років молився при храмі Богородиці, а після смерті святого паламареві явилася сама Пречиста. Вона возвістила, що Олексій – це чоловік Божий. Цікаво, що за життя майбутній святий міг уславитися, але був дуже скромним і не бажав уваги до себе. Відомо також, що рідні шукали його, але не знайшли, бо слуги, побачивши у храмі Богородиці, не впізнали Олексія.

Далі праведнику так дошкуляли надмірним виявом пошани (просто робили культ), що ця людина втекла і, зрештою, Олексія прийняв його рідний батько – але не впізнав. І ще сімнадцять років син жив у батьківській господі як пригрітий жебрак. Інші слуги, бачачи смирення цього “зайди”, а також повагу своїх панів до нього, почали кривдити і паплюжити Олексія, але той усе терпів. Коли настала пора смерті, преподобний Олексій записав усе своє житіє, а також власні слова, сказані дружині шлюбної ночі – і так відкрилося, хто він насправді, але було вже пізно. Готова історія для роману чи серіалу, так? Але до цього житія ставляться серйозно. Отже, це людина незвичної долі та незвичного вибору – особливо як на сьогоднішній час.

Святому Олексію моляться про порятунок од сріблолюбства, від прив’язаності до мирських благ, а також – про батьків, які у надмірній скорботі з приводу того, що їхні чада обрали чернечу путь. Проте я довго не знала, що у народній уяві святий Олексій, чоловік Божий і Теплий Олекса – одна і та сама особа. Святого Олексія асоціюють… з погодою і пробудженням весни. Бо це не лише Теплий Олекса, але й “Олексій – З гір потоки”, “Олексій – З гір вода”. Він розверзає підземні джерела. Також цей святий – покровитель пасічників, мисливців, рибалок і просто селян-господарів. А ще – дівчат. Отже, багато кого – але особливо тих, хто сам коваль свого щастя і вміє працювати. Також цей день – привід радіти, але й не лінуватися.

Традиційно цей день вважається веселим – хоча житіє святого було страдницьким. Пора потепліти – ось чому Олекса – Теплий. Кажуть: “Зверху пече – знизу тече”, тобто все тане. Ще вірять: яка погода на Олексія – така сама буде на Великдень. А за нашими прикметами, “Теплий Олекса випускає бджіл на весну”. Цього дня починають активно піклуватися про бджіл – адже це елемент нашої культури. Замовляють їх – “щоб інших хазяїв не шукали”. Вірили, що тоді мед буде смачніший. Отже, Теплий Олекса ще й частує солодким медом. А ще цього дня прилітають журавлі з вирію. Стежать: чи не пролунає їхній крик, і що він віщує. Журавлям діти “перев’язували” дорогу червоним поясом. Також Теплого Олекси – виховний день, бо забороняється руйнувати журавлине гніздо (утім, ніколи не можна нищити пташиних кубел), бо журавель – Божий птах, і якщо його скривдити, щастя не буде.

30 березня пробуджується природа. Прокидаються бджоли, ведмеді, а лисиці потроху починають нишпорити, шукаючи курей. Також саме 30 березня починає співати вівсянка, яка віщує врожай на гриби і ягоди. І якщо почути цю задерикувату птаху, то весь рік будеш веселим. А ще вірять: на Теплого Олекси щука викидає ікру та розбиває хвостом лід. Багато хто це знає, але досі не всі знають, що саме рибалки вшановують святого Олексія – інакше не бачити влову, як своїх вух без дзеркала. А ще цього дня можна почути, як щука розбиває лід. Проте краще її не ловити, а то вперіщить хвостом.

Також 30-го березня пора братися до нових сільськогосподарських робіт. Саме на Олексія починають сіяти овес і ячмінь. Готують нові вози, колеса, виносять вулики, майструють, пораються…

Можна багато згадувати про цей день, але підсумок один: 30 березня зимі кінець. Буде і врожай пшениці, і весілля пора готувати, а також – усією родиною зібратися за столом і пити березовий сік. А ще Теплий Олексій допомагає у шлюбному житті. Якщо дівчина 30 березня побачить лелеку, це на добро, бо швидко тоді зустріне нареченого. Адже саме лелека, за віруваннями, приносить дітей, а також – і це ми не раз бачили і бачимо – гніздиться на стріхах, або йому майструють колесо для кубла. Лелека – священний птах, який береже родину і господу. Тоді будуть мир і добробут. Або інша прикмета. Якщо дівчата бачили жебрака, то мали дати йому сорочку. Бажано – потай її вишити. Вважалося, що після дару не забаряться старости. Чи пов’язували це із самим святим Олексієм, який довго жебракував на паперті? Як би не було, але 30 березня – вияв доброти і допомоги. Святий Олексій допоможе у надійному шлюбі, щоб дівчина правильно, по-християнському, стала дружиною.

Але що далі сказано в сонеті Миколи Зерова? Поет висловлює сподівання:
“Чи скоро ж у мені, о теплий Олексію,
Минуться туга, біль, розтане темний лід?
Чи скоро пролісок прокинеться для мене
І, рястом криючи утрати глибший слід,
Заграє, зацвіте надії тло зелене?”

Треба сказати, що святому Олексію моляться від надмірної гордині, а також щоб порятував од небезпеки бути вкушеним гадом. Можливо, тут Зеров мав на увазі ще й молитву про уникнення небезпеки, захист од ворогів. Також “теплий Олексій” тут – виразна весна, а згаданий зелений колір означає надію. Адже, за прикметами, “Олексій, чоловік Божий, зиму нанівець зводить”. Недарма цього дня придивляються до беріз: чи не брунькуються вони. Адже вже пора текти сокам.

Отже, у переламний момент, у визначення між “так” і “ні”, прощаючись з Україною, Микола Зеров звернувся до рідного святого. Теплий Олексій для поета виступив не просто християнським святим, а й символом пробудження для нового життя. Українське свято – як захист од ворогів, як допомога у біді. Покидаючи Батьківщину, неокласик особливо гостро відчував український інтерес. А ми, дізнаючись про прикмети 30 березня, маємо пам’ятати про особливу пам’ять цього дня.