Теодосій Добжанський – один із когорти видатних українців, який зробив величезний внесок у розвиток світової науки. І хоча його ім’я мало знане на Батьківщині – він генетик, зоолог та біолог. Основоположник американської популяційної генетики, дослідник теорії еволюції та один із головних науковців, який працював у галузі сучасної синтетичної теорії еволюції.

Теодосій народився 25 січня 1900 року в Немирові, що на Поділлі. Батько хлопчика був поляком, мати – українка, донька священника. Коли малому виповнилося 10, родина переїхала до Києва. Хлопчик здобував освіту в 6-й Київській гімназії. Уже тоді захоплювався біологією, мріяв стати науковцем у цій галузі. Та продовжив навчання на фізико-математичному факультеті Київського університету.

У ті роки в будинку лісника Петра Сіверцева була створена Дніпровська біологічна станція. Коли вся Російська імперія здригалася від революції, чимало вчених тікало від більшовиків саме до Києва, який ще вільно дихав і червоної напасті не було. Серед тих “втікачів” був і світоч науки Володимир Вернадський, який саме працював над вченнями про біосферу. Сергій Кушакевич, професор зоології, опікувався Добжанським, бачачи потяг хлопця до науки.

Та коли половина України захлинулася кров’ю від наступу Червоної армії, вчені перебралися на Дніпровську станцію, а Теодосій доставляв харчі академікам. Там він запримітив доньку лісничого Наталію, кохання спалахнуло в серцях молодих людей. І той вогонь вони пронесли через десятиліття, океани та інші негаразди, що довелося пережити подружжю.

У 1921-му Добжанський став аспірантом зоологічної катедри Української академії наук. За три роки подружжя поїхало до Ленінграду. Теодосія запросили на катедру генетики та експериментальної зоології.

У 1927 році Теодосій отримав стипендію Рокфеллера й подався до США. Там він стажувався в лабораторії Моргана. За два роки закінчився термін його навчання, та повертатися до СРСР молодий науковець не захотів. До того ж, йому запропонували місце асистента при Каліфорнійському технологічному інституті, адже на той момент український вчений мав понад 35 наукових робіт у галузі ентомології, генетики, зоотехніки.

Томас Морган (у майбутньому Нобелівський лавреат) високо оцінив науковий потенціал нашого земляка, тому коли в Теодосія закінчилася студентська віза, яка давала право працювати у США, Томас відрядив українця на три місяці до Канади в університет Британської Колумбії, а по поверненню звідти Теодосій міг би знову легалізуватися в Штатах.

Повертаючись до Сполучених Штатів, при співбесіді з американським консулом, українець щиросердно розповів про “махінацію” Моргана. Посадовець, не довго думаючи, заборонив перетинати кордон США. До Канади подружжя теж не могло повернутися.

У справу знову втрутився Морган, який звернувся до президента США Герберта Гувера:
“Один із найблискучіших і найперспективніших вчених із моєї групи перебуває у вкрай драматичному становищі у зв’язку з короткозорим рішенням Служби імміграції”.

Невдовзі консул вибачився перед Добжанським і зазначив: “У моїй практиці такого ще не було – щоби сам президент клопотався за долю іноземця”.

У 1936 році Теодосій отримав звання професора Каліфорнійського технологічного інституту, а за рік отримує й американське громадянство. Цього ж року вийшла книга Добжанського “Генетика та походження видів” – одна із найфундаментальніших робіт українця.

У своїх дослідженнях науковець поєднав теорії дарвінізму і найсвіжіші дані генетики. Основні питання, які розглядав Добжанський: “мутація як джерело спадкової мінливості; роль хромосомних перебудов; розмах і види мінливості у природних популяціях; природний добір; походження видів завдяки поліплоїдії; походження видів через постійний розвиток ізолятивних механізмів; концепція виду тощо”.

Праця Добжанського стала значним внеском у розвиток вітчизняної та закордонної еволюційної думки. Її перевидавали чотири рази, причому щоразу з доповненнями, отже всі чотири видання становили своєрідну серію, в якій можна прослідкувати розвиток поглядів ученого.

Із 1940 до 1962-го Теодосій Григорович працював у Колумбійському інституті, після – у Рокфеллерівському університеті.

У той період Добжанський пише наукові праці, які виходять одна за одною, загалом – понад 500 робіт, найвизначнішими з яких були: “Еволюція, генетика і людина” (1955), “Біологічна база людської свободи”(1956), “Радіація, гени і людина” (1959), “Спадковість і природа людини” (1964). “Еволюціонуюче людство: еволюція людського виду” (1962).

На основі своїх досліджень Теодосій Григорович побудував власну концепцію генетичної структури. Дослідник стверджував: “Висока міра генетичної мінливості є не тільки характеристикою нормального стану природної популяції, а й є основою процесу еволюції”.

Добжанський на науковому рівні обстоював концепцію різноманіття людських рас. Він рішуче засуджував псевдонаукові “теорії” про переваги одних рас над іншими. А також був переконаний в тому, що еволюція людства відбувається не тільки на культурному, але й на біологічному рівні.

Слава науковця шириться світом, ім’я дослідника щораз з’являється не тільки на шпальтах наукової літератури, а й у періодиці. Хлопчаки-листоноші, щоби привернути увагу покупців, просто викрикували: “Добжанський”. Газети вмить розліталися.

Мозаїчний медальйон на підлозі головного залу “Jordan Hall of Science” в Університеті Нотр-Дам, Саут-Бенд, Індіана, США

Теодосія Григоровича обрали членом Національної академії наук, Американської академії науки та мистецтва, Американського товариства філософів, Лондонського королівського товариства та членом багатьох академій світу. У 1958-му українця вшанували престижною Кімберівською медаллю, а в 1964-му президент США особисто вручив Добжанському Національну медаль за розвиток науки.

18 грудня 1975 року серце видатного біолога зупинилося назавжди.

Софія, донька вченого, говорила: “Єдиною країною, де мій батько почувався повноправним громадянином, була країна, що не знає кордонів, ця країна – наука”.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram