Степан Осипович Макаров з’явився на світ 8 січня 1849 року в місті Миколаєві в родині військового. Батько, Осип Федорович, був прапорщиком морської виправної роти. Мати, Єлизавета Андріївна Кирилова, – донькою унтерофіцера. Одноповерховий будинок у Миколаєві, де народився майбутній флотоводець, зберігся до наших днів. Він знаходиться на вулиці Адмірала Макарова, 4.

У дев’ятирічному віці, коли батька призначили служити в Сибірській військовій флотилії, Степан із рідними переїхав до міста Ніколаєвськ-на-Амурі (нині Хабаровський край Росії). Там він здобув освіту в морському училищі. Брав участь в експедиції російського флоту до берегів Північної Америки. Цей похід відбувся під час громадянської війни в США, за погодження з президентом цієї країни Авраамом Лінкольном.

Отримавши офіцерський чин, Степан Макаров розпочав службу на Балтійському флоті, а потім і на Чорноморському. З молодих років виявив талант до науково-дослідної роботи. Він досліджував проблему підвищення живучості кораблів, запропонував ділити корпус корабля на водонепроникні відсіки, встановлювати потужні помпи для відкачування води, використовувати спеціальні пластирі як тимчасовий засіб закриття пробоїни в корпусі корабля.

Під час російсько-турецької війни 1877–1878 років Степан Макаров командував пароплавом “Великий князь Костянтин” Чорноморського флоту. Озброївши корабель гарматами та переобладнавши його на мінний транспорт, він із успіхом брав участь у бойових діях. Під командуванням Макарова “Великий князь Костянтин” став одним із перших в історії кораблів, катери якого в бойовій обстановці застосували мінно-торпедне озброєння. Зокрема, в ніч проти 24 серпня 1877 року в Сухумській бухті міною було пошкоджено турецький броненосець “Ассарі-Шевкет”, а вночі проти 26 січня 1878-го на батумському рейді торпедами потоплено турецький канонерський човен “Інтібах”. За ці успіхи Макарова підвищили в чині до капітана 2-го рангу, нагородили орденом Святого Георгія IV ступеня й золотою шаблею з написом “За хоробрість”.

Після війни Степан Макаров одружився з донькою капітана 1-го рангу Капітоліною Якимовською. В шлюбі народилися доньки Ольга і Олександра та син Вадим, який також став флотським офіцером.

У 1880-х роках Степан Макаров активно займався океанографічними дослідженнями, здійснив навколосвітню подорож на корветі “Витязь”, довів існування двох течій у Босфорській протоці – одна з Чорного моря до Егейського, друга у зворотному напрямку. Опублікував наукову працю під назвою “Про обмін вод Чорного і Середземного морів”.

У 1890-х Макарова підвищили до чину контрадмірала, а потім і віцеадмірала. Він командував ескадрами на Балтійському і Середземному морях, був головним інспектором морської артилерії, головним командиром Кронштадтського порту. Ініціював використання кораблів-криголамів задля освоєння Північного морського коридору – шляху морями Північного Льодовитого океану на Далекий Схід. За наполяганням Макарова царський уряд замовив британській фірмі “Армстронг” будівництво в Ньюкаслі потужного криголама “Єрмак”, здатного долати крижини двометрової товщини. На цьому кораблі Степан Осипович здійснив низку арктичних експедицій, обстежив Землю Франца-Йосифа, після чого написав книгу “Єрмак” у льодах”.

На початку XX століття Степан Макаров мав авторитет найталановитішого адмірала Російської імперії, хороброго флотоводця і видатного вченого-новатора. Тож не дивно, що одразу після початку російсько-японської війни в лютому 1904 року його призначили командувачем Першої Тихоокеанської ескадри, яка базувалася в Порт-Артурі (нині Люйшунькоу, Далянь, Китайська Народна Республіка). Там, на Далекому Сході, Макаров займався зміцненням флоту, обороною фортеці з моря, організацією бойової діяльності. За стислий термін і в умовах переваги японських сил йому вдалося підвищити боєздатність ескадри. Серед матросів і офіцерів адмірал Макаров мав колосальний авторитет.

Чимало істориків припускають, що подальший перебіг і підсумки війни могли бути іншими, якби не загибель Макарова 13 квітня 1904 року. Вранці того дня флагманський броненосець 1-ї Тихоокеанської ескадри “Петропавловськ” підірвався на міні, виставленій напередодні японським мінним загороджувачем “Корю Мару”. За лічені хвилини корабель вагою понад 11 тисяч тонн пішов на дно. Разом із Макаровим загинув його штаб, понад 600 матросів і видатний художник-баталіст Василь Верещагін. Врятувати вдалося тільки 80 осіб.

Тіло Степана Макарова так і не знайшли. На його честь в Миколаєві назвали вулицю, а в 1949 році, до 100-річчя від народження, встановили пам’ятник. Ім’я адмірала Макарова також має Національний університет кораблебудування в Миколаєві, заснований 1920 року.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram