Стефан Банах – провідний університетський математик, який удостоївся всіх найвищих наукових звань. Із 1919 року викладав у Львівському політехнічному інституті, у 1922-му став викладачем у Львівському університеті. За два роки вже був професором Львівського університету та членом-кореспондентом Польської Академії наук. У 1939-му, після приєднання Львова до України, став деканом фізико-математичного факультету Львівського університету. Сам же вчений говорив: “Математика є найгарнішим і найпотужнішим витвором людського духу. Математика є так давня, як давньою є людина”.

Стефан народився 30 березня 1892-го в Кракові. Цей період біографії оповитий легендами й домислами. Та лист батька Стефана Гречека, написаний у 1943 році, трохи привідкриває завісу таємничості:

“Коли ти народився, я мав 24 роки і 4 місяці. Служив у війську. Без дозволу військового начальника не можна було мені одружитись. Дозвіл на одруження давали тільки тоді, якщо хтось діставав документи, що це покращить комусь існування. Мама твоя [Катажина Банах], маючи професію покоївки, отримувала оплату 5 злотих на місяць. Не було навіть мови про те, щоби дістати дозвіл на одруження. Я також не міг зі своїх доходів дати утримання твоїй мамі. Отже, вирішили за місяць віддати тебе на село на виховання, і я зобов’язавсь платити за тебе, що кожного місяця і виконував”.

Так хлопчик опинився в селі у бабусі. Через кілька місяців мати навідала сина. Потім забрала в Краків і віддала на виховання Францішці Плові. Колись Катажина в неї працювала, жінка своїх дітей не мала, тому охоче забрала малюка.

Гречек дотримував слова й піклувався сином. Про це свідчать шкільні документи Стефана, у яких зазначено опікунство Гречека поряд із Францішкою Пловою.

Стефан Банах початкову освіту здобув у народній школі, потім вступив до Краківської гімназії. Уже тоді хлопцеві найбільше подобалася математика, що ж до інших предметів, то бувало по-всякому, від оцінок “дуже добре” до “задовільно”. Скрутне матеріяльне становище змушувало хлопця займатися репетиторством.

По закінченню гімназії батько перестав фінансово допомагати сину:

“Я поклявся твоїй мамі, що дам тобі допомогу до отримання атестата зрілості. Дальше ти сам мусиш давати собі раду”.

Стефан подався до Львова, щоб заробити гріш – давав приватні уроки. У 1910-му Банах вступив до Львівської політехніки на факультет будови машин. За рік перевівся на факультет інженерії. У 1914 почалася Перша світова війна. До армії його не призвали за станом здоров’я. Банах повернувся до Кракова.

1916 рік став переломним у житті Стефана. Він познайомився з математиком Гуґо Штайнгаузом. Якось вчений у розмові розказав Банаху про задачу, над якою вже довго роздумував, та ніяк не міг вирішити. За тиждень Стефан приніс розв’язок, ставши в такий спосіб співавтором першої наукової публікації.

Штайнгаузер відіграв помітну роль не тільки у становленні Банаха як математика, а й посприяв його сімейному щастю. Він познайомив Стефана зі своєю секретаркою Луцією Браус. Молоді люди закохалися й створили сім’ю. У шлюбі народився син, якого нарекли на честь батька.

Пізніше, завдяки клопотанням Штайнгаузера, Банах став асистентом катедри математики Львівської політехніки. Написав кілька наукових праць. За рік отримав докторський ступінь філософії. У 1924-му його затвердили у званні надзвичайного професора катедри математики Львівського університету й обрали членом-кореспондентом Польської академії знань. У 1927-му став звичайним професором. За два роки світ побачили його підручники з математики для середніх і вищих шкіл. Загалом він був автором та співавтором десяти таких посібників. Найпопулярнішою серед яких стала “Rachunek różniczkowy i całkowy, tom I, Lww 1929”.

Разом з Гуґо Штайнгаузом у 1929 організував видання відомого журналу “Studia mathematica”. Вивчений ним лінійний простір, який отримав назву “простору Банаха”, має і нині велике значення для математики.

Одна з найголовніших праць Банаха вперше побачила світ 1931 року польською мовою. Наступного року вона була опублікована французькою під назвою “Théorie des operations linéaires”, а українська версія в перекладі Мирона Зарицького вийшла тільки 1948-го під заголовком “Курс функціонального аналізу”. Праця здобула високу оцінку спеціалістів, автора 1936 року запросили до Осло (Норвегія) виступити з пленарною доповіддю на Міжнародному математичному конгресі.

Банах разом зі Станіславом Мазуром і Юлієм Шадером став засновником Львівської математичної школи, в якій розроблено значну частину функціонального аналізу. Вчені збиралися для обговорення проблем у кнайпі “Kawiarnia “Szkocka”, тому іноді жартома називалися “шкоцька (шотландська) математична школа”.

У “Шкоцькій” завели бухгалтерський зошит, де з одного боку сторінки записували математичну проблему, а з іншого – її розв’язок. Банах почав ці записи 17 липня 1935 року і до 1941-го їх назбиралося вже 193. Унікальна книга була вивезена Луцією Банах до Вроцлава, так вона змогла пережити Другу світову війну. Донині не всі задачі “Шкоцької книги” вирішені.

Результати досліджень Банаха стали класичними й входять до підручників і монографій із функціонального аналізу. Деякі роботи стосуються теорії звичайних диференціальних рівнянь (Банахове середнє), теорії функцій комплексної змінної.

У 1939 році Львів приєднали до СРСР. Банах став деканом фізико-математичного факультету Львівського університету, водночас обіймав керівну посаду в Інституті математики АН УРСР Львівської філії. Окрім того, завідував катедрою теоретичної механіки Львівського політехнічного інституту.

Під час німецько-радянської війни заняття в університеті не проводилися. У той період Банах, щоби прожити працював донором у протитифозному інституті Вайґля. Там тоді працювали над створенням вакцини проти сипного тифу.

У 1944-му університет знову почав функціонувати. Банах поринув у роботу, відновлював зв’язки з видатними науковцями. Але радів Стефан недовго. Того ж року в нього діагностували рак легенів. Лікар, Олександр Барвінський, докладав усіх зусиль щоби допомогти Банаху, але нічого не міг вдіяти – було надто пізно.

Стефан Банах відійшов у засвіти 31 серпня 1945-го. Йому було 53 роки. Похований на Личаківському цвинтарі.

Його відкриття стали золотим фондом математики XX століття. Польське математичне товариство заснувало премію імені Стефана Банаха. У Львові його іменем названо вулицю. На корпусі Львівського національного університету імені Івана Франка встановлено меморіальну дошку.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram