В Українській книгарні “Смолоскип” відбулася презентація книжки репортажів Олега Криштопи “Останні українці Польщі”.

Участь у презентації, окрім автора, взяли також фотографиня Христина Бурдим, журналіст та історик Роман Кабачій та Оксана Карп’юк – керівниця проєкту й головна редакторка видавництва “Discursus”, що видало книжку.

“Останні українці Польщі” присвячена операції “Вісла”, тобто тій частині українського населення Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини, яка була вивезена на так звані повернені землі (ziemie odzyskane) – північну та західну частину сучасної Польщі. Як розповів Роман Кабачій, кількість переміщених становила приблизно 125-150 тисяч осіб, яких ще раніше не зачепило виселення в Україну. Він наголосив, що залишитися було дуже важко, для цього потрібно було або мати рідню в польських сім’ях, або належати до прокомуністичних родин.

Оксана Карп’юк розповіла, що проєкт, у межах якого з’явилося це видання, здійснено за підтримки Українського культурного фонду. Робота над ним розпочалася в травні, у червні Олег та Христина поїхали в Польщу збирати матеріял для книжки, а з липня до жовтня тривала робота над виданням. 

Жваве обговорення викликала несподівана й дещо провокативна назва книжки. Адже українців у Польщі нині близько мільйона. За словами автора, вона побудована на грі слів та має алюзії до книжки “Останній з могікан”. Ці люди (а йдеться про три покоління українців), які народилися на території сучасної Польщі, зберегли свою українську ідентичність. Як не парадоксально, сталося це саме через те, що жили вони далеко від України й любили свою уявну, дуже літературоцентричну Україну, а багато з них пережили навіть певне розчарування й шок, коли вперше потрапили сюди.

“Останні українці вони якоюсь мірою тому, що ми, українці, які живемо в Україні, не маємо того, що є у них – дещо дивної, майже фанатичної любові до України”, – підсумував свої пояснення Олег Криштопа. 

Він також пригадав історію, що сталася у 2018 році після відкриття меморіалу в селі Сагринь, в якому взяв участь тодішній президент України Петро Порошенко. На церемонії виступив голова Українського товариства Любліна історик, доктор Григорій Купріянович, який порівняв події у Сагрині 1944 року з тим, що відбувалося на Волині 1943 року. За це польська прокуратура почала проти нього кримінальну справу, а сам він зазнав цькування.

“Це історія не одного Купріяновича, це історія багатьох українців Польщі, які змушені повсякчас терпіти образи й агресію щодо себе, тому що для польського суспільства, значною мірою через пропаганду, українці й досі залишаються злочинцями та бандитами”, – додав Олег Криштопа. 

Видання книжки – не єдина його співпраця з польськими українцями. Ще раніше, як автор історичної передачі “машина часу”, журналіст познайомився з представником цієї спільноти – Олександром Стецем. Із ним вони підготували кілька передач та інших проєктів. На його думку, у таких поїздках зазвичай найважче завдання – розговорити людей, щоб вони відкрилися перед слухачем, але завдяки Олькові (як називають Олександра друзі) це вдалося зробити. 

Слід зазначити, що “Останні українці Польщі” – не єдиний проєкт, присвячений темі виселення українців із Закерзоння, який у цьому році підтримав Український культурний фонд. Також з’явилася книжка Романа Кабачія “Вигнані на степи” – про тих понад 500 тисяч українців, які “добровільно-примусово” перебралися на схід – у підрадянську Україну. Автор зазначив, що коли в процесі роботи над текстом зустрічався з вивезеними українцями та їхніми нащадками, вони були шоковані тим, що ними врешті хтось зацікавився: “Вони ставили борщ, самогон і плакали”, – пригадав він.

“Плакали ми частіше, – зауважила Христина Бурдим і додала, що нащадки переселених під час “Вісли” українців здебільшого ніде не відчувають себе вдома. – Вони розуміють, що географічно дім – це Україна, але навіть якщо вони сюди переїдуть – вони не будуть вдома. Це ефимерний дім, якого не існує”.

Поняттю дому в цій книжці приділено багато місця, бо, як зауважили автори проєкту, герої книги не можуть віднайти рідний поріг, хоч постійно переїжджають у його пошуках. 

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram