Станіслав Лем – один із найпопулярніших письменників-фантастів у світі. З-під його пера вийшли близько 200 художніх творів. Їх перекладали 46-ма мовами світу. Книги Лема видано мільйонними накладами на всіх континентах планети. Лейтмотив творчості Лема – виживання людства в умовах високих технологій та нестачі природних ресурсів, контакти між людством та позаземними цивілізаціями.

Станіслав народився 12 вересня 1921 року у Львові в родині військового лікаря. Змалку хлопчина тягнувся до науки і вже в чотири роки читав і писав. Освіту здобув у престижній чоловічій гімназії. Далі хотів вступити до Політехнічного університету, але не вдалося. Тому Станіслав вирішив піти батьковим шляхом і став студентом новоутвореного Львівського медичного інституту. Провчився усього два роки, а потім вибухнула німецько-радянська війна, яка й перервала науку.

Попри єврейське походження, у воєнні роки родині вдалося уникнути депортації в гетто завдяки підробленим документам. Під час німецької окупації Станіслав працював автомеханіком і зварником. А ще брав участь в антинацистському опорі.

Після війни Леми не захотіли стати радянськими громадянами, тому перебралися до Кракова. Станіслав все-таки завершив медичну освіту, але диплом не отримав – відмовився. Бути лікарем не захотів.

Він працював асистентом в гуртку зарубіжної наукової літератури. Тоді й розпочалася його письменницька кар’єра. Спочатку писав розповіді для підробітку. У 1946-му відбувся творчий дебют, його твори вперше надрукували. Згодом література стала сенсом життя. Перший літературний успіх прийшов до Лема після публікації роману “Астронавти” 1951 року.

Про Станіслава, як видатного фантаста, заговорили після публікації антиутопії “Повернення з зірок”. Головний герой астронавт Халь Брег повернувся із космічної подорожі, яка тривала 127 років, на Землю. Перед його очима постало небачене – на планеті панувало утопічне суспільство. Люди жили у світі, де немає небезпек, насильства. Всю важку роботу виконували роботи, з’явилися незрозумілі технології. Стосунки між чоловіками та жінками тепер були без будь-яких зобов’язань. Одним словом, зникло все те, до чого звик Халь. Його життя втратило сенс.

Наступною роботою Лема став науково-фантастичний роман “Непереможний”. Екіпаж “Непереможного” відправився на пустельну й нежилу планету Регіс-III, щоб знайти раніше зниклу експедицію. В ході розслідування у дослідників виникло припущення, що на планеті відбувається еволюція механізмів, які залишилися від цивілізації Лірян (прибульці з сузір’я Ліри). На Регіс-III знайшли кілька типів роботів, які мали інтелект. Залишені без нагляду вони почали розвиватися, змінюватися та пристосовуватися. Зрештою їхні “нащадки”, що мали вигляд мушок, зіткнулися із землянами.

Безперечним бестселером письменника став твір “Соляріс”. Роман ліг в основу культової однойменної картини Андрія Тарковського. У далекому майбутньому головний герой прибуває на планету Соляріс, яка вкрита океаном. Ця безкрая неозорість має інтелект, але він незрозумілий для людей. Праця присвячена одвічним пошукам та контактам із неземними цивілізаціями. У романі автор підняв тему філософсько-етичних проблем пізнання світу, людяності і, насамперед, відповідальності людини за свої вчинки як на Землі, так і за її межами.

З 1971 до 1974-го Лем опублікував 16 оповідань, які увійшли до збірки “Абсолютна порожнеча”. Тут Станіслав розкрив талант не лише письменника, а й літературного критика. Він написав іронічні та тонкі рецензії на вигадані твори таких же вигаданих авторів.

Роман “Фіаско”, що вийшов у світ 1987 року, став ніби підсумком літературної праці Станіслава. Після нього фантаст обмежився написанням оповідань і повістей, і до великих літературних форм більше не повертався. У кінці 1990 років побачила світ збірка есе “Мегабітова бомба” – роздуми Лема про комп’ютерні технології.

Що ж до особистого життя, то Станіслав ще за часів навчання в медичному виші познайомився з Барбарою Лесняк. Дівчина вчилася на рентгенолога. За три роки пара зіграла весілля. У 1968-му Барбара народила сина. Хлопчика нарекли Томашем. Батько чимало уваги приділяв освіті сина. Завдяки Лему-старшому Томаш володів не лише французькою, німецькою та англійською, а й українською мовами. Про це він розповів у своїх спогадах “Пригоди на тлі всесвітнього тяжіння”.

На початку 1980 років Станіслав близько року прожив у Відні, формально він там мешкав на запрошення Спілки письменників Австрії. Насправді ж причинами від’їзду стали цензура, перлюстрація кореспонденції, неможливість знайомитися з новинками світової літератури. Він хотів забрати до себе й родину, але їх не випустили з Польщі. Фантасту довелося повернутися.

У 1983-му Лемам все-таки вдалося виїхати до Відня. Але життя на чужині не сприяло письменницькій діяльності Станіслава. Він втратив натхнення, по кілька днів не виходив з дому, збайдужів до всього. А на додачу в Радянському Союзі відмовилися публікувати роман “Футурологічний конгрес”. Цензура заборонила, не могли жителі СРСР читати про людську расу, яка живе під впливом галюциногенів. За п’ять років Лем повернувся до Кракова.

27 березня 2006 року Станіслав Лем відійшов у засвіти. Йому було 84 роки. Причина смерті – серцево-судинні ускладнення, що розвинулися на тлі важкого діабету, проблем з нирками і запалення легенів. Ярий атеїст Лем до кінця залишився вірним собі, назвавши смерть місцем, звідки людина з’являється на світ – нічим.

Для своїх нащадків письменник залишив автобіографічний твір “Моє життя”, а ще низку інтерв’ю, опублікованих під назвою “Так говорив … Лем”. Дитинство та юність у Львові він описав у романі “Високий замок”.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram