Станіслав Батовський-Качор – видатний українсько-польський художник. Працював переважно в історичному та батальному жанрах, а ще писав портрети та пейзажі, оздоблював собори, ілюстрував книги. Його роботи зберігаються в найбільших музеях України, Польщі та в Білому Домі США.

Станіслав народився 29 січня 1866-го у Львові в родині польських дворян. Змалку захоплювався малюванням, тому в 17 років поїхав до Кракова й вступив до Академії красних мистецтв. Його наставником був видатний польський художник та педагог Флоріан Цинк. За два роки Батовський-Качор отримав другу премію за малювання академічного живопису.

Станіслав Батовський-Качор за роботою
Станіслав Батовський-Качор
Станіслав Батовський Качор на даху Палацу преси

У 1885-му подався вдосконалювати свої мистецькі вміння до Відня. Крістіан Грипенкерл – німецький художник та педагог, професорувавший у Віденській Академії – захоплювався талантом молодого митця й пророкував йому велике майбутнє. Завершивши навчання у Відні, Станіслав вирішив вступити ще й до Мюнхенської Академії образотворчих мистецтв.

За два роки по тому Батовський-Качор вирушив у мистецьку подорож – Париж, Італія, Іспанія, Марокко, завітав до Криму. Завершивши свій вояж, повернувся до рідного Львова, де й прожив усе життя.

Під час подорожі художник написав чимало картин, які презентував на експозиціях у Кракові, Варшаві, Львові. Брав участь у міжнародних художніх виставках, що проводилися в Берліні у 1891 та 1896 роках, у варшавському салоні Олександра Крутивульта у 1896, 1898 та 1899 роках, а також у Києві та Харкові.

Ікони, створені С. Батовським-Качором для костелу у м. Тлумач спільно з художником Валенти Якоб’яком. Фото: Goltsloer/CC BY-SA 4.0
Ікони, створені С. Батовським-Качором для костелу у м. Тлумач спільно з художником Валенти Якоб’яком. Фото: Goltsloer/CC BY-SA 4.0

У 1895-1896 роках працював над створенням вітражу “Оборона Львова Святим Яном з Дуклі” для катедрального собору у Львові. У 1900 році розписав стелі театральної зали львівського міського театру. Створив один із десяти секторів простору довкола люстри у театральній залі та панно “Вакханка”.

У 1901 році Батовський-Качор написав образи Святого Франциска, Святого Антонія Падуанського, Святого Казимира, Святого Людвига для чотирьох вівтарів новозбудованого костелу Святої Сім’ї при монастирі римо-католицького ордену францисканців-реформатів.

У 1900 році Станіслав став одним із засновників Львівської асоціації молодих художників мистецтва. За три роки Батовський-Качор відкрив власну школу живопису, де працював викладачем. У цьому навчальному закладі вчилися малярству майбутні українські художники – Олена Кульчицька, Микола Івасюк та багато інших. Водночас Станіслав був членом правління Асоціації польських художників у Львові.

Портрет старого в тюрбані, 1897
Вжесінські діти, 1906

Усе життя Станіслав конкурував із видатним львівським баталістом Зиґмунт Розвадовським.

Свого часу, захопившись творами Генріка Сенкевича, створив низку ілюстрацій до його “Трилогію” – “Вогнем і мечем”, “Потоп”, “Пан Володиєвський”, які були опубліковані в альбомі “Країна в картинках” та неодноразово експонувалися на виставках. Окрім Сенкевича, художник оздобив книги Юліуша Словацького “Мазепа” та Яна Білецького.

Створив чимало картин на українську тематику: “Вечорниці”, “Битва з татарами”, “Вид Львова”, триптих “Атака крилатих гусарів під Хотином у 1621 році”, “Грюнвальдська битва”, “Козацька кіннота на вулицях Львова”, “Оборона Львова Святим Яном з Дуклі”, “Портрет молодого гуцула”.

У творах Батовського-Качора переважають елементи культури мюнхенської художньої школи, а також необарокові традиції історизму малярства Яна Матейка та певного впливу імпресіонізму й символізму. Його полотнам періоду 1887-1900 років переважно були властиві витончені гами сріблясто-сірих та блакитних тонів і розсіяне світло. Після 1900 року віддавав перевагу динамічним поєднанню яскравих кольорових плям, ескізній техніці руху пензля й неоромантизму образності.

Станіслав Батовський-Качор
Полонія Триумфани, 1929 рік
Станіслав Батовський-Качор
Триптих Львівські орлята, 1936
Станіслав Батовський-Качор
Гусарська атака під Хотином, 1917
Станіслав Батовський-Качор
Смерть Казимира Пуласького біля Саванни, 1933 рік
Станіслав Батовський-Качор
Вид Львова, 1898
Станіслав Батовський-Качор
Сомосьєрра, 1911
Станіслав Батовський-Качор
Битва під Грюнвальдом, 1910

У 1905 році був запрошений до Чернівців, де разом зі скульптором Маяковським прикрасив зали Польського народного дому.

У 1912-1924 роках Батовський-Качор обіймав посаду викладача в приватному мистецькому навчальному закладі “Вільна академія мистецтв”, яку заснував Леонард Підгородецький. На створення цього навчального закладу надихнули паризькі студії, які того часу були дуже популярними у Франції. Тут митці-початківці могли не тільки навчатися малярству, а й за помірну плату орендувати майстерню та матеріяли для роботи. Одним із найвідоміших учнів школи був український художник-імпресіоніст Роман Сельський.

У 1933 році художник відправився за океан. Подорожуючи Сполученими Штатами Америки, взяв участь у виставці в Чикаго. Повернувшись, протягом року реставрував львівський костел Кларисок, створив кілька образів для вівтаря храму.

Помер Батовський-Качор 5 травня 1946 року. Похований на Личаківському цвинтарі.

Нині роботи майстра зберігаються у Львівській національній галереї мистецтв імені Бориса Возницького, у національних музеях Кракова, Познані та Варшаві, в Архиєпархійському музеї у Вроцлаві, у Музеї образотворчих мистецтв у Лейпцигу, у Білому домі у Вашингтоні, у Польському музеї в Чикаго.

Яків Гніздовський – український майстер, гравюри якого прикрашали Білий Дім

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram