Соня Грін (повне ім’я Соня Гафт Грін Лавкрафт Дейвіс) американська письменниця українського походження. Вона народилася 16 березня 1883 року в невеличкому містечку Ічня, що на Чернігівщині. Родина дівчинки тримала крамниця, щоправда, прибутку вона приносила мало, а невдовзі взагалі була розгромлена. Батька призвали на військову службу. По її закінченню, щоби забезпечити сім’ю, подався на заробітки до Европи. Регулярно слав листи, у яких обіцяв якнайскоріше забрати дружину з донькою до себе. Та зовсім скоро пошта перестала приходити, чоловік пропав безвісти. Жінка залишилася з малою дитиною на руках. Робити було нічого, разом із семирічною Сонею подалася до родичів у Ліверпуль.

У англійському місті щоби прогодуватися мати відкрила ательє з пошиття одягу, а Соню влаштувала до місцевої школи. Проте жили вони в Ліверпулі недовго. Ненька познайомилася з торговцем Семюелем Моррісом, і той забрав їх до Нью-Йорка. У Штатах він мав велику крамницю, жили в достатку. Дівчина навчалася у школі. Коли ж їй виповнилося 13 – вітчим вирішив, що пасербиці вже час ставати до роботи. Соню віддали опановувати професію модистки.

У 16 років вона вийшла заміж за 26-річного емігранта Російської імперії Семюеля Шекендорфа, який мешкав у США під іменем Стенлі Грін. У цьому шлюбі народилися двоє дітей – хлопчик, який помер ще у дитинстві, і дочка Флоренс Керол, що стала у майбутньому відомою журналісткою під ім’ям Керол Велд. Але сімейне життя не склалося: чоловік виявився психічно неврівноваженим, пиячив, зраджував дружині й жив її коштом. У 1916-му він вкоротив собі віку. Та до того часу Соня вже давно його покинула, жила разом із донькою в престижному нью-йоркському районі. Матір жінка теж забрала до себе, бо та також розійшлася з чоловіком. На той час Грін вже була досить успішною бізнес-леді. Закінчила курси підвищення кваліфікації при Колумбійському університеті й отримала керівну посаду в компанії “Ferle Heller’s”. Ця фірма займалася пошиттям і продажем модного одягу. Жінка мала на той час значний дохід – 10 тисяч доларів на рік.

З подачі свого друга журналіста Джеймса Мортона Соня серйозно захопилася журналістикою. Записалася на спеціальні курси, вступила в Національну асоціацію аматорської преси. У 1921 році на конвенті журналістів у Бостоні Грін познайомилася з письменником-фантастом Лавкрафтом. Спочатку просто листувалися, він знайшов у Соні дружнє плече, адже дуже переживав смерть матері. Того ж року вона почала видавати власний фензін (аматорське малотиражне періодичне чи неперіодичне видання, яке випускаються любителями для задоволення потреб невеликої групи читачів, часто субкультур) “The Rainbow”. Там же друкувався й Говард.

“Коли вона увірвалася в моє обмежене життя студента-заучки з Медісона, я відчув себе сірим горобцем, який закляк перед коброю. Подібна Юноні, владна, із неперевершеними темними очима та волоссям, вона була занадто царською для персонажу Достоєвського і, радше, видавалася героїнею з найвойовничіших сторінок “Війни і миру”. Втілення величі вільної та освіченої особистості, вона проявляла унікальну глибину та силу почуттів, і спонукала мне Писати, Працювати, Творити”, – Альфред Гальпін, композитор і близький друг Говарда Лавкрафта про своє знайомство із Сонею Грін

Навесні 1922 року Соня запросила Лавкрафта відвідати Нью-Йорк, потім вона їздила до нього. Зрештою ці гостини настільки зблизили двох друзів, що вони вдвох провели вікенд у курортному містечку Магнолія на березі океану. Тут у співавторстві народилася розповідь про морського монстра “Жах на пляжі Мартін”. Ця праця була опублікована за рік в “Weird Tales”, але під ім’я тільки Соні Грін.

У березні 1924-го Говард Філліпс Лавкрафт і Соня Грін одружилися. Письменник переїхав до дружини в Нью-Йорк. Але шлюб із самого початку виявився обтяжений життєвими проблемами. Його не схвалили родичі як з однієї, так і з іншої сторони через вік – їй 41 рік, йому – 34. Окрім того, Соня втратила свою високооплачувану посаду, а власний бізнес провалився. Лавкрафта також переслідували невдачі, він так і не зміг призвичаїтися до Нью-Йорка, ніде не працював. Наприкінці 1925 року Соня влаштувалася на роботу в Цинциннаті (місто в США, округ Гамільтон штату Огайо). Чоловік повернувся в Провіденс (місто на північному сході США, округ Провіденс, адміністративний центр штату Род-Айленд). Після цього подружжя бачилося лише зрідка. У 1928 році, втомившись від “шлюбу по листуванню”, Соня запропонувала Лавкрафту розлучитися. Але в тогочасній Америці це було не так вже й просто. Закони штату Нью-Йорк передбачали, що це можливо тільки в кількох випадках: психічне захворювання чоловіка або дружини, довічне ув’язнення або ж адюльтер. Соня пристала на те, щоб родичі Лавкрафта свідчили в суді про її подружню зраду. Документи про розлучення планувалося завізувати у квітні 1929 року. Проте є версія, що Говард, кохаючи Соню, так і не зробив цього, тож вони офіційно так і не розлучилися. Щоправда після розриву вона спалила всі листи Лавкрафта:

“У мене була повна валіза листів, які він писав мені роками, але перш ніж покинути Нью-Йорк заради Каліфорнії, я віднесла їх в поле та піднесла до них сірника”.

За п’ять років Соня замешкала в Каліфорнії, де втретє вийшла заміж за професора економіки Натаніеля Дейвіса. Але й тут сімейне життя було недовгим. Чоловік помер. Відтоді жінка вже не намагалася створити сім’ю, і до кінця життя залишилася самотньою. Здавалося, до кого прихилити голову, як не до рідної кровинки, але з донькою вона розсварилася ще коли перебувала у шлюбі із Лавкрафтом, і до самої смерти жінки не спілкувалися одна з одною.

Останні роки Соня Грін була прикута до інвалідного візка, жила в закладі для літніх людей “Diana Lynn Lodge” у Санленді, околиці Лос-Анджелеса, тут і померла 26 грудня 1972 року.

Хоча внесок Соні Грін у художню літературу невеликий, та все ж вона залишила по собі оповідання, п’єси, вірші, есеї, нариси та статті. Особливий інтерес для дослідників представляють мемуари про її чоловіка Говарда Філліпса Лавкрафта. Окрім роботи в журналі “The Rainbow”, у 1924-1925 роках вона займалася редакторською діяльністю в журналі “United Amateur”, офіційному виданні Асоціації аматорської преси, президентом якої була.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram