Софія. Мудрість. Софія зараз для мене непросто слово, цей логос має конкретний зміст. Первинно “Cофія” – це слово грецького походження й означає розум. Скільки розумних, а ще мудрих Софій ви знаєте? Одразу згадуєш ранньохристиянське тріо: Віра, Надія і Любов. І маму трьох доньок Софію. Доля жінок склалася вельми кепсько: римський імператор Адріан замучив Віру, Надію і Любов. Вони не скорилися імператоровій волі, не захотіли навертатися в язичництво під час гонінь на християн. Мама власноруч поховала тіла доньок. На третій день молитов біля гробу Бог забрав її душу на небо. Святих православний народ шанує 30 вересня. Ранньохристиянська Софія для мене символ твердості духу і вміння пожертвувати власним життям.

Мені згадується Софія Русова. Педагогиня, літературознавиця, активна громадська діячка XX cт. Багатогранна особистість, яка заклала концепцію рідної української школи, створила виховні принципи для українських педагогів. А ще вона організувала акцію допомоги голодуючим під час Голодомору, співзасновувала педагогічний журнал “Світло”, допомагала чоловікові в підготовці повного зібрання “Кобзаря” Тараса Шевченка в Чехії, заснувала у Кам’янці-Подільському “Cоюз українок”, викладала французьку мову у Першій українській гімназії імені Т. Г. Шевченка. У Центральній Раді очолювала цілий освітній департамент який організовував курси українознавства та готував українські шкільні підручники. Русова написала силу-силенну педагогічних праць. Міносвіти навіть створило спеціальний нагрудний знак “Софія Русова” і вручає його видатним педагогам. Талановита дочка українська народу для мене символ жаги до пізнання світу, устремління пізнавати нові мови і розвивати, захищати рідну. Русова та її діяльність надихає організовувати й розвивати українську справу, дає потужний поштовх для творення й виховання українства, молодшого покоління – школярів і підлітків.

У світовій історії Софії були королевами, герцогинями, царицями. І в нашій минувшині є така Софія. Ви що-небудь знаєте чи чули про таку собі княгиню Софію Чарторийську в українській історії? І я дізнався про неї недавно. Коли вона народилася достеменно невідомо. Історики гадають, що десь між XVI і XVII cтоліттями. Княгиня із Волині була меценаткою. Громадська діячка при монастирі заснувала лікарню для нужденних, відкрила школу для сільських діток. А ще Чарторийська знала мови, перекладала Святе Письмо з грецької мови на руську. Найбільшим досягненням княгині Софії Михайлівни була підтримка відомого діяча Львівського братства Кирила Транквіліона Ставровецького, автора відомого на весь світ “Євангелія Учительного”. І також заснування Рохманівської друкарні. Ця Софія для мене приклад малих кроків, підтримки творчих особистостей, а також опіки над людьми, які не можуть потурбуватися про себе самих.

Є Софії блискучої вроди. Хочу сказати про Софій не з нашого, не з українського поля. Переглядаючи фільми за її участі, не один, а сотні раз, завжди ловив себе на думці, яка ж це потрясаюча жінка. Розкішна, гордовита, аристократична, розумна, завзята, бадьора, весела, мудра. Саме такою вона завжди поставала в моїй уяві, коли я із висолопленим язиком дивився на екран телевізора, споглядаючи за кожним жестом, рухом, мімікою, словом актриси. Мова про найвидатнішу італійку усіх часів і народів, кіноактрису Софію Лорен. Важко навіть сказати, яка роль найголовніша у житті кіноМадонни, кіноКоролеви. Оскара актрисі вручили за фільм “Чочара”, де вона грала Чезарію, овдовілу римську лавочницю, котра в роки Другої світової війни намагається спасти дочку і себе від жахливих картин війни. Фільм “Чочара” уважають найкращим не тільки в кар’єрі Софії Лорен, а і в творчості режисера Вітторіо Де Сікка. Кінокартину екранізували за романом відомого італійського письменника і журналіста Альберто Моравіа. Комітет із присудження премії “Оскар” написав, що вручає таку високу відзнаку Софії Лорен за “багату пам’ятними ролями кар’єру, які додають постійного блиску нашому виду мистецтва”. Можна довго сперечатися із кінокритиками та комітетом, який присуджував премію “Оскар”, а можна просто насолоджуватися грою Софії Лорен у фільмах. Ця Софія для мене перш за все – це елегантність, вишуканість, краса, глибокий аристократизм духу і висока майстерність акторської гри.

Є ще багато Софій, про яких хочеться написати. Блискуча співачка Софія Ротару або менш відома хорунжа УСС Софія Галечко. Та сьогодні я хочу написати про свою Софію у моєму житті. Не мою дівчину, а мого друга. Софію Сікору. Дякую Богові за чудових людей, дякуватиму Богу за її присутність у моєму бутті. Ця особистість взяла по часточці з усіх вище описаних Софій, вона у них вчилася бути Софією і гідно нести це імення по життю. Варто писати не тільки про тих, хто десь там за океаном або тих, хто залишив свій слід у історії. Для мене важливо сказати своє слово про тих, хто і тут і зараз творить історію та культуру, в чиїх венах пульсує кров творення сучасності, її позитивного конструювання і моделювання. І зараз переді мною людина, яка творить мовний простір української столиці, живить своєю енергетикою митців і простих людей. Мабуть, все йде з минулого, з її коріння. Мама, тато, дідусь – художники. Цей художницький поштовх з минулих поколінь породив зацікавлення словом, думкою, ідеєю. Тож після закінчення філологічного факультету університету імені Тараса Шевченка, Софія вирішила створити осередок для саморозвитку, поєднати творчість та мови, створити мовну студію і мистецький простір. Так народилися мови і мистецтво, скорочено й по-англійськи “LangArt”. Її слова звучать для мене і наступних поколінь просто й влучно: “Я певна у тому, що творче мислення, постійний саморозвиток, чітко поставлені цілі, якісний нетворкінг – рушійна сила особистого прогресу та втілення наймасштабніших мрій”.

Софії рухають життям і прогресом, Софії в українській та світовій історії відіграють визначні ролі. Тож, Софії, схиляю перед усіма вами капелюха, і живими, і мертвими, і ще ненародженими.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram