18 листопада 1886 року народилася видатна художниця, авторка живописних творів – Софія Альбіновська-Мінкевич. Для її робіт характерні приглушені кольори, поєднання найменших барвистих точок, які зрештою складають картину в цілому. Така манера написання притаманна польській художниці Ользі Бознанській. Дві мисткині познайомилися в Парижі й тісно співпрацювали.

Батьком дівчинки був генерал австрійської армії, пізніше генерал війська Польського – Юліуш Астрембіца-Альбіновський, тому не дивно, що художню освіту Софія здобувала в приватних мистецьких студіях у Відні. Її наставниками були Гайндріх Штребльов, Франц Гогенберґ та Фердинанд Крюї.

По завершенню навчання дівчина поїхала підкорювати Париж. У серці Франції вона студіювала в Академії Колароссі, щоправда, не довго, бо вирішила вдосконалювати своє уміння в Національній вищій школі витончених мистецтв. Тут, окрім живопису, дівчина захопилася ще й графікою. Своє натхнення на написання нових робіт художниця отримувала від мандрівок, тому цей період у житті Альбіновської багатий ще й на подорожі – Англія, Бельгія, Голландія та Італія. Потім знову повернулася до австрійської столиці й продовжила навчання у Віденській Школі художнього промислу.

Зрештою, провівши за кордоном 12 років, повернулася до Львова. Але тут жінку окрім картин захопила математика, яку Софія почала вивчати у Львівській політехніці та Львівському університеті. Саме в політехніці вона познайомилася з Вітольдом Мінкевичем – викладачем, у майбутньому ректором, провідним архітектором-функціоналістом. Він спроєкував чимало львівських будівель. Деякі архітектурні задуми Вітольда реалізовані в Перемишлі, Томашеві, Острівці Святокриському, Сандомирі, Познані, Бориславі, Криниці, Галичі. Із ним Альбіновська одружилася в 1922 році. Усе своє життя жінка присвятила живопису, чоловік, як ніхто розумів і підтримував дружину.

У 1926 році Софія поїхала шукати натхнення до Сицилії, яка славиться своєю багатою історією. Руїни монументальних грецьких храмів, капела зі знаменитими на увесь світ мозаїками візантійських майстрів, величний вулкан Етна – надихнули художницю на створення низки картин, які згодом були експоновані на виставці у Львові. До речі, це була не перша виставка мисткині, виставляти свої роботи вона почала ще у Відні в 1903-му. Потім були Прага (1910), Краків (1911), після 1920-х – Варшава, Лодзь, Познань, Бидгощ.

Окрім того, Софія була активною громадською діячкою. Починаючи ще з 1888 року у Львові діяла художня школа для жінок (Львів щільно пов’язаний із зародженням руху фемінізму в мистецтві). На основі цієї школи Альбіновська-Мінкевич організувала та стала очільницею “Союзу львівських мисткинь”. До нього увійшли понад три десятки художниць, які посприяли розвиткові мистецтва. Завдяки цій організації було ще створено жіночу школу скульптури. Остаточно союз припинив свою роботу з приходом більшовиків у вересні 1939. Софія, як і більшість митців Львова, вступила до Спілки радянських художників України.

По завершенню Другої світової війни, чоловік мисткині Вітольд покинув Львів і виїхав до Польщі, щоб продовжити викладацьку діяльність. Софія ж навідріз відмовилася покидати рідне місто. Щоб не бути зовсім самотньою (дітей у пари не було), художниця поринула в живопис. І в 1956 році мала персональну виставку своїх робіт.

Софія малювала олійними фарбами. Найчастіше писала краєвиди, натюрморти, особливо любила створювати квіткові композиції. Для її праць характерна виваженість у поєднанні деталей і дещо приглушений колорит.

Померла Софія Альбіновська-Мінкевич 30 червня 1972 року. Поховали мисткиню на Личаківському кладовищі.

У тому ж році у Львівській картинній галереї (нині Львівська галерея мистецтв) відбулася посмертна виставка художниці.

Софія залишила у спадок чимало пейзажів і натюрмортів. Її роботи експонувалися на Виставці образотворчого мистецтва західних областей України та народної творчості гуцулів у 1940-му й на 2-й виставці творів львівських художників у 1949 році.

Нині твори Софія Альбіновської-Мінкевич зберігаються у Львівській національній галереї мистецтв, Національному музеї у Львові, Івано-Франківському художньому музеї та в приватних колекціях.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram