Сьогодні в нашому розслідуванні ми поговоримо про слова, що пов՚язані зі снігом (раз його самого немає). Як на мене, слово снігови́ця, що значенням дорівнює снігові́ю (“сильний вітер із снігом; завірюха, метелиця”) та снігу, створює поетичний настрій, дихає мальовничістю, реально занурює у красиву засніжену зиму. До нього є низка синонімів: загальновживані завірю́ха, хуртови́на, мете́лиця, ві́хола, заметі́ль, ху́га, заві́я, снігові́й, сніжни́ця, хугові́й, юга́; розмовні хви́ща, хугави́ця, хурде́лиця, хурде́ля, хурди́га, хурте́ча, діалектні ві́хало, заві́йниця, заметі́льниця, заме́та, за́меть, кушпела́, кура́, меті́ль, фу́га, фурде́лиця, хви́жа, хи́за/охи́за, шару́га, рідковживані крутія́, снігові́йниця, снігокру́тниця; бура́н (перев. у степу); пурга́ (перев. у горах, тундрі і т. ін.).

Водночас деякі з цих слів також уживаються в переносному значенні. Перше місце тут тримає хуртови́на, що називає такі поняття, як “політична, соціальна і т. ін. подія, яка викликає глибокі зміни, потрясіння в суспільстві”, “рвучкий круговий рух вітру”, “нещастя, знегода, тяжка година і т. ін.”. Завірю́ха та ві́хола теж використовуються як назви “політичної, соціальної і т. ін. події, що викликає глибокі зміни, потрясіння в суспільстві”, а разом з розмовними ху́гою і хугові́єм ними позначають “чвару, колотнечу, сварку”. Мете́лицею називається “народний танець (український, російський, білоруський), виконуваний у швидкому темпі, з частими змінами фігур та обертаннями”, а також музика до нього. Діалектні заме́та й за́меть позначають ще й “замет”, кушпела́ – “стовп, клуби пилу”, кура́ – “ку́ряву”, шару́га – “негоду, непогоду”. Деякі з цих слів мають омоніми: меті́ль – це ще й “метелик”, хурди́га – застаріле – “в՚язниця”, заві́йниця – це те саме, що й заві́йна / завіна (“різкий пекучий біль у грудях або животі”.) А у фу́ги їх аж два: “форма поліфонічного твору, основана на послідовному проведенні в усіх голосах однієї або кількох тем за певним тонально-гармонійним планом” та “шов між дошками, які щільно пригнані ребрами одна до одної; виїмка в будь-якій деталі, в якомусь предметі, куди вставляється виступ іншої деталі, іншого предмета”.

А що ж сніг? Усі знають, що так називаються “атмосферні опади у вигляді білих зіркоподібних кристалів чи пластівців, що становлять собою скупчення таких кристалів”. І тут доречно згадати прислів՚я зима без снігу – літо без хліба. Не хочеться, щоб ця формула спрацювала. Щоправда, у нас ще є в запасі два місяці. Та й березень може допомогти в цьому. Згадаймо 2013-й. Також сніг – це “суцільна маса таких опадів, що лежить на поверхні чого-небудь”. Холодні краї теж називають “снігом”: “Ти нас з України Загнав, голих і голодних, У сніг на чужину Та й порізав” (Т. Шевченко).

Із цим словом є низка фразеологізмів: боятися, як торішнього снігу (“зовсім не боятися”); було (буде, є) [стільки] користі (потіхи і т. ін.), як з (із) торішнього снігу (“зовсім не було, не буде, немає користі, потіхи тощо”); вічний сніг (“сніг, що лежить на високих горах і ніколи не розтає до кінця”); до білого снігу (“дуже довго, тривалий час”); до глибокого снігу (“до глибокої зими”); до [першого] снігу (“до початку зими”); зимою (взимку) снігу не дістанеш (“хто-небудь дуже скупий”); орати носом сніг (“падати обличчям у сніг”; рідко – “журитися, сумувати”); побіліти, як сніг (“стати дуже блідим; дуже збліднути”); потрібний (потрібен), як торішній сніг (іронічне, лайливе – “зовсім непотрібний”); сніг куриться (“сніг крутиться в повітрі”); як сніг на голову (“зненацька, несподівано, раптово”).

Розмовне дієслово сніжи́ти вживають, коли хочуть сказати, що падає/йде сніг.

Далі спробуємо розібратися між паронімічними (близькозвучні слова, що мають різні значення) прикметниками, утвореними від сніг – “сніговий” та “сніжний”.

Снігови́й (функціонує переважно як відносний) має значення “який утворився зі снігу, зроблений зі снігу; який несе сніг; вкритий снігами; схожий на сніг тощо”; поєднується зі словами: межа, гора, гірка, вода, намет, стіна, баба, зима, пороша, буря, буран, колір, людина, плуг. Також використовується як компонент ботанічних, зоологічних та ін. термінів: сніговий кальвіль – “український сорт яблуні домашньої народної селекції, близький до відомого сорту винайденого у Кальвілі (Франція); один з найпоширеніших зимових сортів яблук в Україні”; сніговий подорожник – “невеликий північний птах ряду горобиних”; сніговий барс (або ірбіс) – “ссавець з родини котячих, що мешкає в гірських масивах Центральної Азії”; снігова́ плісень – “грибкова хвороба озимих зернових культур і багаторічних злакових трав, яка розвивається рано навесні, в період танення снігу; супроводжується відмиранням листків і загниванням кореневої частини”; снігова́ сліпота – “ураження очей, викликане довгим перебуванням на освітленому сонцем засніженому просторі”; сніговий плуг – “сільськогосподарське знаряддя для оранки засніженого поля (з метою снігозатримання)”; снігова́ вода – “вода, яка утворилася від танення снігу”; снігова́ лінія (межа) – “лінія в горах, вище якої сніг на поверхні землі зберігається протягом усього року”. Ну і, звісно, як же можна не згадати про незмінний атрибут кожної зими (якщо випадає сніг) – снігову́ бабу. Цим словосполученням називають: а) “велику конусоподібну кучугуру снігу” та б) “людську фігуру із снігу”. Розмовний синонім до нього – снігови́к. І – ой, леле – мало не забув про снігову́ людину (синоніми є́ті, са́сквоч, біґфу́т, реліктовий гоміноїд, чугайстер). Це – назва легендарної людиноподібної істоти, яка нібито мешкає в різних високогірних або лісових районах. Цю істоту бачила велика кількість ентузіастів, однак і нині цей факт так і не знайшов підтвердження. Є версія, що снігова людина – це реліктовий гомінід (гомініди – людиноподібні), який належить до ряду приматів та роду людей і зберегся з часів існування пращурів людини. Ну, а рідковживане снігови́тий означає “багатий снігами”.

Сні́жний (рідше сніжни́й). Цей прикметник (функціонує переважно як якісний) має значення “який несе сніг, укритий снігами, схожий на сніг, багатий снігом тощо”. Поєднується зі словами: зима, вітер, курява, рівнина, поле, полотно. Від нього, коли він означає “схожий на сніг, подібний до снігу (білістю, блиском і т. ін.)”, утворено прислівник сні́жно. Також цей прикметник є компонентом складних слів білосні́жний (“яскраво-білий; білий, як сніг”) та сніжноя́гідник (“кущ родини жимолостевих з гарними білосніжними ягодами”; жимолость – “чагарник з попарно розміщеними листками та запашними квітками, зібраними в суцвіття”). Іменник сніжни́к називає “спеціально підготовлене місце для скупчення і зберігання снігу”. Синоніми до слова “сніжний” – сніжи́стий і сніжа́ний.

Коли від снігового урагану чи від осілого на кронах снігу падають дерева, таке явище має назву снігова́л. Цим же словом називають і “повалені таким ураганом чи снігом дерева”.

Насамкінець згадаємо про дитячу радість: сні́жка – це “невелика, тверда грудка, зліплена із снігу”. У (в) сні́жки грати (гратися, гуляти) – “брати участь у грі, при якій ті, що грають, намагаються закидати один одного грудками, зліпленими із снігу”. Словом “сні́жка” (але тоді воно вживається тільки у множині) називають кулінарне поняття – “білки, збиті з цукровою пудрою і зварені в киплячому молоці”.

А відміняється це слово так:

відмінок однина множина
називний сні́жка сні́жки
родовий сні́жки сні́жок
давальний сні́жці сні́жкам
знахідний сні́жку сні́жки
орудний сні́жкою сні́жками
місцевий на/у сні́жці на/у сні́жках
кличний сні́жко* сні́жки*

Ну що, не компенсували брак снігу? Що ж, навіть блогери – люди не всесильні.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram