Сьогодні розслідуємо проблеми з використанням (діє)прикметників замість іменників, що відбувається під впливом однієї чужої мови.

“На відміну від російської мови, – пише П. Куляс, – в українській нехарактерною є субстантивація прикметників, дієприкметників тощо. Росіяни кажуть “пожарный”, а українці пожежник, у росіян “окружающие”, а у нас оточення, або просто люди (але не оточуючі!), у них “подручный”, а у нас помічник (а не підручний)… Особливо плодючими на субстантиви є активні дієприкметники. Це традиція російської мови”.

Уточню: що субстантивація – це перехід слів з інших частин мови в іменники. Що це означає? Вони перебирають на себе іменникові синтаксичні функції (роль у реченні). Жартома кажучи, починають “вдавати” (“поводитися, триматися як хто-небудь, надавати собі якогось вигляду з певною метою”) із себе іменника. Вибачте за відгомін шкільних років. Отже…

Складова (неправильно)

“Лінгвокультурна складова багатонаціональної суверенної держави включає цілий комплекс лінгвістичних та екстралінгвістичних компонентів” (< “составляющая”). Тут слід використати слово скла́дни́к (“складова частина чого-небудь”). Подивимося на правильне вживання: “Робота присвячена розгляду оцінного складника концепту Brexit і його актуалізації в сучасній англійській мові”. Адекватним замінником цьому слову може бути також і складова частина: “Наведення винищувачів на повітряні цілі як складова частина процесу бойового управління авіацією”. У деяких спеціалізованих текстах вони функціонують разом: “Складова частина КТЗ (складник) – деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації”.

Виступаючий (неправильно)

“Слухаючи, визначити для себе основні думки виступаючого чи співрозмовника і намагатися правильно їх зрозуміти” (< “выступающий”). А в наступному реченні автор зробив усе правильно, використавши слово промо́вець (“той, хто виголошує промову”): “Промовець наголосив, що відтепер особа може безпосередньо звернутися до Конституційного Суду України, якщо вважає, що її конституційні права порушені законом”. Це слово має такі синоніми: доповідач, (церк.) проповідник, (майстерний) оратор, красномовець, лектор. Віртуозні знавці мови (Олена Курило, Борис Антоненко-Давидович, Юрій Шевельов, Олександр Пономарів, Святослав Караванський) рекомендували не вживати активних дієприкметників теперішнього часу (це ті, що на -ачий, -ячий, -учий, -ючий), адже такі дієслівні форми не властиві нашій мові.

А тепер погляньмо на інші випадки неправильного вживання: “Виступаючий проти кнопкодавства “слуга народу” попався сам” та “Як заховати виступаючий животик за допомогою одягу і аксесуарів: 5 перевірених способів”. Зрозуміло, що тут не про промовця. І правильно було б використати конструкцію з підрядним реченням: “Той, хто виступає проти кнопкодавства…” / “Як заховати животик, що виступає, за допомогою…”

І, до речі, про “за допомогою”. Не так давно я писав про цю та інші такі ж кальки з російської в матеріалі Стриптиз зброї, або Навряд чи мавпи в курсі. Отже, остаточна редакція мала б бути такою (не пишу “мала б виглядати” – самі знаєте чому, бо не з вікна ж чи з-за рогу): “Як заховати животик, що виступає, одягом і аксесуарами…”

Командуючий (неправильно)

“Призначення нового командуючого ООС генерала Сирського: хто він і що це означає?” “Бригадний генерал Ріхо Террас, який є командуючим збройними силами Естонії, виявився членом ордена тамплієрів” (< “командующий”).

Знову наслідування чужого. І не було б так критично, якби ми не мали свого нормативного відповідника: кома́ндувач – “керівник великого військового з՚єднання”. А ось як правильно зроблено в такому матеріалі: “Голова Служби безпеки України Василь Грицак і командувач Силами спеціальних операцій України Ігор Луньов не віддали честь на урочистій частині інавгурації головнокомандувачу шостому президентові України Володимиру Зеленському”. І це я не про зміст. Хоча…

Також цей дієприкметник треба замінювати й тоді, коли він не переходить у іменник. Робити це варто так:

НЕ РЕКОМЕНДОВАНО РЕКОМЕНДОВАНО
Приїхав і командуючий фронтом генерал. Приїхав і генерал, що командує фронтом.

Оточуючі (неправильно)

“Смертельні трюки мотоцикліста на столичних дорогах: чим це загрожує йому та оточуючим”; “Як домогтися поваги оточуючих людей, або п’ять якостей, за які ми поважаємо оточуючих”; “Не фарбувалась лише в чорний”. Як оточуючі сприймають епатажну зовнішність 18-річної кіцманчанки”.

Творячи покруч “оточуючий”, мовці, зрозуміло, тримають у голові російське “окружающий” і загалом – мислять трафаретно: раз у них так, отже – і в нас має бути так само. Але чому? У них своя мова, у нас… Ну, ви зрозуміли

Наведені речення нічого б не втратили, а навпаки: набули б певного шарму, якби замість отих неоковирних “оточуючих” (уже саме звучання чого варте!) використали симпатичне й поважне оточення (“люди, які оточують кого-небудь”). Оцінімо: “Януковичу і його оточенню в найближчій перспективі не загрожує Міжнародний суд в Гаазі”.

Ну і як же обійтися без мавпованого-перемавпованого оточуючого середовища (< “окружающая среда”)? А – ніяк! Тримайте: “Шановні колеги! 15-16 листопада 2018 року відбудеться міжнародна науково-практична конференція “Здоров՚я та оточуюче середовище”. Вони навіть конференцію (міжнародну!) так “обізвали”. Хоча “мавпованого” – це я переборщив. Мавпуванням була б “оточуюча середа” – апогей […]. На місці крапок можете поставити будь-яке слово, що, на ваш погляд, характеризує цю ситуацію. Про навколишнє середовище вони, звісно, не чули.

“Навколо нас інші чи оточуючі? – запитує професорка К. Городенська. І відповідає: – Пасажирів застерігають: “Ви можете травмувати оточуючих!” або “Не заважайте оточуючим!”. У рекламі звучить: “Хворих на псоріаз уникають оточуючі”; “Оточуючі уникають спілкування з ними”. Хто ж ці оточуючі? Звичайно ж, люди. У різних контекстах вони мають конкретизовані найменування. У транспорті – це пасажири. Тому згадані застереження повинні звучати так: “Ви можете травмувати інших пасажирів!”, “Не заважайте іншим пасажирам!”. Контактів із хворими, особливо з інфекційними недугами, уникають здорові люди, які оточують їх. В українській мові цих людей називають оточенням. У рекламі природно б звучало: “Хворих на псоріаз уникає оточення”; “Оточення уникає спілкування з ними”. Отже, замість оточуючі, що є буквальним перекладом російського окружающие, в українській мові правильно вживати інші (люди, чоловіки, жінки, пасажири) або оточення”.

Один з онлайн-ресурсів пропонує замінити кальку “оточуючий” такими варіантами: навколишній, довколишній, навкружний; той, що оточує; присутні, близькі, прибічники; (світ) довкілля; (люди) оточення. Приклади можна побачити в таблиці:

НЕПРАВИЛЬНО ПРАВИЛЬНО
Оточуючий світ здавався дівчині прекрасним. Навколишній світ здавався дівчині прекрасним.
Усі оточуючі дивилися на мене. Усі присутні дивилися на мене.
Це негативно впливає на оточуюче середовище. Це негативно впливає на довкілля.
Ми сподіваємося на допомогу оточуючих. Ми сподіваємося на допомогу близьких.
Він розраховував на оточуючих. Він розраховував на своїх прибічників.
Він втомився від усього оточуючого. Він втомився від усього, що його оточувало.
Він мав постійний конфлікт з оточуючими. Він мав постійний конфлікт з оточенням.

Завідуючий (неправильно)

Думаєте, цю нековирність перестали використовувати? Помиляєтеся, наївні. І я з вами наївний теж (ми команда!). Ось речення з новин минулого місяця: “Директорці ВПУ та завідуючій вінницького дитсадка “Дивограй” присудили Премії Верховної Ради» (< “заведующий”).

Ну, хай уже той скопійований “завідуючий” (раз уже без нього ніяк, хоча…). Так тоді ж керування використовуйте правильно: не “дитсадка”, а “дитсадком”. Насправді є “поважне” й безпроблемне заві́дувач (“той, хто завідує, керує чим-небудь”): “Завідувач архіву призначається на посаду та звільняється з посади наказом керівника апарату суду з дотриманням вимог трудового законодавства”; “Вакцинація по місту на низькому рівні, – повідомив завідувач Полтавського обласного лабораторного центру МОЗу Олександр Горбань”.

Та ж сама модель діє й щодо інших випадків: головуючий зборів (голова), виконуючий обов՚язки (виконувач), керуючий сектором (керівник) тощо.

Як бачимо, іменники значно впевненіше “почуваються” на місцях “уючих”-змавпованих. Просто слід підходити не з позицій “високоорганізованої тварини-ссавця із ряду приматів, що за будовою тіла стоїть найближче до людини”, а […]. На місці крапок можете поставити будь-яке слово, що, на ваш погляд, характеризує описану ситуацію.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram