Нещодавно розмірковувала над тим, як визначити слабкодухого чоловіка. І до мене прийшло усвідомлення того, що в моєму житті так склалось, що люди з сильною волею мали мовний стержень, а легкодухі – ні. Слабак – не той, хто з дитинства розмовляє російською, а той, хто виріс в українськомовній родині, а потім перейшов на російську, щоб здаватись “своїм” чи “модним”. Таких у моєму житті було чимало. Зараз, аналізуючи їхнє життя, дійшла висновку, що жоден із них не досяг успіху у своїй обраній сфері, не збудував власного бізнесу, не став відомим тощо. Натомість маю багато прикладів, коли українськомовні чоловіки досягали неймовірної кар’єри та визнання.

Тут хочу зазначити, що наші реалії до певного часу були такими, що українськомовним чоловікам доводилось працювати в російськомовних компаніях. Проте це лише загартувало їхню мовну поведінку, адже з колегами й навіть керівництвом вони спілкувалися українською. І, знаєте, небо не впало. Все абсолютно нормально: хтось говорить українською, хтось – російською, всі прекрасно розуміли один одного, не було ніякого мовного булінгу.

І тут питання: чого ж ви, чоловіки, буваєте такими мовними слимаками? Вас виховали рідною мовою, мама й тато українськомовні, чого ж ви “штокаєте”? Гадаєте, шеф вас погладить по спинці? Чи ви здобудете авторитет серед співробітників?  Насправді вас вважають слабкодухими як російськомовні, так і українськомовні. Ваша мовна поведінка не заслуговує поваги.

Отож українськомовні чоловіки, які повсякчас переходять на російську, – безвольні. Звісно, це твердження можна вважати суперечливим, адже воно базується лише на власному досвіді. Проте можу з впевненістю сказати, що мовна стійкість у будь-якому разі свідчить про силу духу, а це – важлива складова в досягненні успіху. Мовні підніжки часто не здатні відстоювати свої права, несміливі, сильно залежать від думки оточуючих.

Один знайомий українськомовний чоловік переходить на жахливе “чегокання” в товаристві своїх російськомовних знайомих. Простіше кажучи, плазує перед ними. Гідність? Ні, не чув. Дуже смішно за ним спостерігати: намагається, бідака, здатися кращим та розумнішим, аніж є. Читай книги, ставай успішним – тоді й здобудеш авторитет. Російська мова не робить тебе яскравішим та крутішим. Але ж він так думає! І таких юнаків дуже багато, вони зустрічаються у різних містах та селах нашої держави.

До речі, бувають взагалі кумедні ситуації, коли двоє українськомовних парубків, які давно не бачились, починають між собою спілкуватись російською. Це справжній фарс – і не треба ніяких гумористичних шоу.

Ще один мій українськомовний знайомий перейшов на російську, адже нею послуговується його дівчина. Гідність? Ні, не чув. Чоловіче, ти окрім мовного плазування нічого не можеш дати свої обраниці? Шкода тебе, правда. Звісно, любов робить нас дурнішими, проте ж не мовними інвалідами.

Ще один знайомий перейшов на російську тільки тому, що дитина почала використовувати її у своєму повсякденному спілкуванні. Пояснити, чим відрізняються ці мови і чому варто спілкуватись українською – ні, це ж так складно. Простіше втратити мовний авторитет перед дитиною та перейти на жахливий суржик, аніж навчати та пояснювати. Це стосується багатьох українських чоловіків. Не цурайтесь своєї рідної мови, майте гідність – тільки тоді вас поважатимуть ваші ж діти. “Без усякої іншої науки ще можна обійтися, без знання рідної мови обійтися не можна”, – говорив Олександр Олесь. То хто ж, як не ви, батьки, навчите дітей головному: любити Україну та любити українську? Чоловіки, не будьте легкодухами. Мова – це надважливо.

Скажу ще одне: після 2014 року багато російськомовних чоловіків, які ніколи не послуговувались солов’їною, почало свідомо переходити на українську. Цікаво, що вони не бояться бути смішними. І жодна людина не стане над ними кепкувати. Чому? Бо це люди з сильною волею, цілеспрямовані та впевнені в собі. Вони розвивають свою українську, щодня її вдосконалюють. Натомість ті, хто спілкується суржиком чи скаче з української на російську, зазвичай не розвиває жодної з мов, не дбає про збагачення своєї лексики. “Хіба воно нада? Його на хліб не намажеш”, – бадьорим голосом скажуть такі хлопці, не усвідомлюючи того, що їхня мова показує рівень їхнього інтелектуального та духовного розвитку.

Ще одне: сімейне благополуччя не залежить від того, чи перейде хтось на іншу мову чи ні. Я знаю чудові родини, де кожен спілкується своєю: чоловік – українською, жінка – російською. Усі живуть в гармонії та любові, чудово розуміють один одного. З іншого боку, знаю одну сім’ю, де українськомовний чоловік, одружившись на російськомовній жінці, сказав їй: “Ти зі мною говори якою завгодно, проте з нашими дітьми давай говорити лише українською”.
Його мовна стійкість заслуговує поваги. До речі, це відомий український бізнесмен. У будь-якому разі українськомовний чоловік не повинен переходити на російську.

Мова – це важливо. Дівчата, обирайте тих, у кого є стержень. Мовний. Ці хлопці впевнені у собі, успішні та стійкі. Їх не зламаєш.