Напередодні новорічних свят, під аромат мандаринок і хвої, хочеться помріяти про теплі новорічні ранки в затишній оселі. Новий рік – це не лише змога підбити підсумки, але й вихідні. Гаразд, нехай не для всіх, але для більшості. І все ж хочеться, щоб в оселі в ці дні було все зграбно та до ладу, і обов’язково стояла ошатна ялинка. Але яка – штучна чи жива?

І тут є багато “але”. Ті ж екологи на цю тему не мають абсолютної згоди. Немовби живу ялинку хотілося, бо це – аромат і такий затишний спогад із дитинства, але страшно уявити, яку кількість ялинок під загальний новорічний хайп вирощують і зрізують на продаж. А якщо взяти до уваги “чорні ринки”, то стає страшно за наші хвойні ліси – чи варте свято аж таких екологічних жертв?

Ялинка в горщику

З іншого боку, можна замовити живу ялинку в горщику та висадити її по завершенню свят у дворі, парку чи найближчому лісі. Ідея направду гарна, але не для кожного господаря. Мешканці великих міст і багатоквартирних будинків таку “розкіш” не зможуть собі дозволити, бо не в кожному дворі є місце під ще одне (або кілька) дерев, не кожен ґазда має габаритну машину для перевезення такого дерева до найближчого лісу чи парку (якщо місцева влада дозволяє висадку в лісопарковій зоні). Та й на практиці, такі ялинки по завершенню свят не завжди “доживають” до посадки. Словом, і в цій ідеї вистачає відкритих питань.

Жива ялинка

Щодо живої ялинки, яку можна купити на новорічно-різдвяних ринках. Тут усе простіше. Купувати такого штибу товар цілком екологічно, якщо дерево має відповідне маркування. Як розповіли представники громадської організації “Україна без сміття”, у продаж мають надійти чіповані ялинки, які вирощували спеціально до свят, як, наприклад, вирощують квіти. Зазвичай, це дерева таких сортів, як сосна кримська, смерека, сосна звичайна та ялиця біла. Маркованим ялинкам присвоюють індивідуальний номер та штрих-код, який можна перевірити в Системі електронного обліку деревини. Придбавши таку ялинку її потім можна здати на переробку. Схема приваблива, але, знову ж таки, як дерево здавати на переробку – везти його в автобусі та замітати за собою голочки, які щедро обсипали квартиру, під’їзд і все навколо?

Штучна ялинка

Головна перевага в тому, що придбавши таку ялинку всі дерева лишаться живі. Такої ялинки вистачить на десять, а то й більше років. По-перше, це зекономить сімейний бюджет. По-друге, питання, де брати ялинку, зніметься на роки – вона завжди буде вдома та чекатиме свят. Але водночас варто усвідомити, що такого типу штучні ялинки не перероблюються. Та й виготовлення святкового атрибуту робить суттєвий викид в атмосферу. Такі ялинки точно не вічні і їх зрештою треба буде викидати, а куди – питання станом на зараз відкрите.

Альтернативні ялинки

Здається, ідеальний варіант святкової ялинки – це альтернативна. Її досконалість у тому, що це і гарно, і екологічно та й дешево. Єдиний мінус – треба все ж мати трохи вільного часу. Адже ручна робота вимагає зусиль та натхнення. Така ялинка може бути зроблена з підручних матеріалів – шматків деревини, книг, святкових вогників, кольорового паперу тощо. Запах хвої можна внести ароматичними оліями, або кількома гілочками святкового дерева.

Традиційні атрибути для українців

Чудовий варіант новорічно-різдвяних атрибутів – це ті, що сотні років прикрашали українські хати. Це й екологічні, і близькі по-духу атрибути. Один із яких “павук”. Фольклористка Ярина Закальська розповідає, що плетені із соломи павучки виготовляли саме дівчата і рівно таку кількість, скільки членів у родини.

“Чільне місце у різдвяній атрибутиці належить плетеним солом’яним “павукам”. У них відображене дохристиянське бачення про організацію простору. За мітологічними уявленнями, павук – символ Всесвіту. Розташований у центрі сплетеної ним сітки, він сам асоціюється з центром світу та символізує діалектику сил природи. Павук із давніх-давен приймався довгоочікуваним у людській оселі, бо буцімто “заснував світ”.

Пані Закальська також розповідає про ще один символ Різдва, який робився з останнього або першого снопа: “На Святвечір після заходу сонця, нагодувавши худобу, запросивши мороз на вечерю, господар вносив до оселі особливий атрибут, який у різних регіонах називається по-різному – дідух, дідо, сніп, коляда, колядник тощо, але має однакове символічне значення. Ставили його на найпочеснішому місці – покуті під образами. Тримали впродовж усіх свят – до Водохреща”. Натомість ялинку ставили в свої оселях лише міщани, а з ХХ століття традиція перейшла і до села.

Загалом святковий настрій – це те, що живе в нашій голові, і він залежить не від дерев – живих чи штучних. Атмосферу свята творимо ми самі, і не так вже й важливо, буде це живе дерево, чи штучне, ялинка з книг чи ліхтариків, стоятиме у вас на столі дідух чи ікебана з гілочок у глечику.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram