Шолом-Алейхем – Мир Вам

Шолом-Алейхем. Одним із найулюбленіших і голослівних тверджень російської пропаганди, як і загалом пропаганди будь-яких антиукраїнських сил, є теза про наявність історичного конфлікту між українцями і євреями та про буцімто “вроджений” антисемітизм українців. Мовляв, протягом цілих століть українське населення відчувало справжню ненависть до своїх сусідів-євреїв, і за найменшої слушної нагоди починало проти них війну на винищення.

Ми не будемо зараз розповідати, натомість, про російський антисемітизм і про те, що робили з євреями російські чорносотенці на початку XX століття. Ми розкажемо про письменника, який своїм життям і своєю творчістю переконливо доводив – українці і євреї можуть жити пліч-о-пліч у мирі та злагоді, на засадах взаємоповаги і взаємодопомоги. Не випадково псевдонім, обраний цим всесвітньо відомим майстром слова, у перекладі з їдиш означає “мир вам”.

Йдеться про Шолом-Алейхема (Рабиновича Соломона Наумовича). Шолом-Алейхем народився 2 березня 1859-го у стародавньому українському місті Переяслав. Майже все його життя минуло в Україні. Ще з дитинства майбутнього письменника приваблювали місцеві співаки та музиканти. Він любив українців за їхню простоту та чисту душу. Всім своїм серцем співчував знедоленим, безталанним і згорьованим. Ці враження і почуття позначилися на всій його творчості .

У своїх творах він передавав особливий гумор і ліризм, у яких переплітались і сміх, і сльози, мудрість і сила народу. Сумний гумор – такими словами можна повністю охарактеризувати творчість Шолом-Алейхема.

“Український інтерес” підготував для вас найкращі цитати письменника.

• Але ж нічого на світі немає гіршого, ніж коли лаєш людину, з брудом її змішуєш, а та мовчить. У вас жовч розливається, а вона сидить і посміхається.
• Немає на світі рани, яка б не залікувалася, і немає такого горя, яке не було б забуте.
• І буря розростається у мене в грудях, і вогонь палає в моєму серці, гнів – не проти інших, а проти самого себе. На себе обурююся і на ті мрії, дурні, дитячі, золоті мрії, заради яких я покинув батьківську хату. Заради них я забув про Бузю. Заради них я пожертвував частиною свого життя, програв своє щастя, програв, програв навіки.
• Ось станемо старшими на кілька годин – тоді порозумнішаємо.
• Не по своїй волі живе людина, нам не дано взяти свою долю в руки, а спробуй-но взяти, по руках отримаєш.
• Знаєш, як сказано: Марнота усе, – гроші – вони круглі: нині там, а завтра тут, – аби була людина жива.
• Краще золотник щастя, ніж фунт золота.
• Як моя мама каже: Глухий чув, як німий розповідав, що сліпий бачив, як кульгавий побіг .
• Сором і ганьба показати кому-небудь, що ти пишеш. Як моя мама каже: найстрашніший біль – той, який не викажеш.
• Моя мати, дай їй Бог здоров’я і довголіття, говорить дуже розумно: Смерть, – каже вона, – не питає у небіжчика, чи є у нього саван.
• У вас, може і нові домашні туфлі, а у мене старі, схожі, вибачте на слові, на млинець . Але у моїх туфель є одна перевага, якої немає у ваших, – вони мої.
• Якщо судилося кланятися, то кланяйся голові, а не ногам.
• Догодити цілому світові ніколи не беріться – не вийде! І в миротворці ніколи не лізьте – воно вам боком вилізе.
• Коли їстимеш плоди своєї тяжкої праці – буде тобі втішно і добре.
• Багатство вік не замінить.
• Однак і життя і смерть від мови залежать, якщо Бог захоче покарати людину, – він його і розуму позбавить.
• Кожна істота – від людини до корови – має свій хліб заробляти, даром нічого не дається.
• Вченість – вона в скрині, а мудрість – в кишені.
• Ніхто не знає, що таке смерть; можливо, це навіть щастя. (Так говорить Платон.) А я говорю: можливо, це і щастя, але позбав мене, Боже, цього щастя.
• Хворий – одужає, п’яний – протверезіє, чорноволосий – посивіє, але дурень залишиться дурнем.
• Краще двічі запитати, ніж один раз наплутати.
• Ніякої відповіді – також відповідь.
• Розум і каяття – обидві ці речі завжди приходять занадто пізно.

Помер Шолом-Алейхем 13 травня 1916 року. Останнім бажанням його було, щоб поховали в рідному Києві, з яким пов’язано 20 років життя письменника: “Де б я не помер, нехай мене поховають не серед аристократів, знатних людей або багатіїв, а саме серед простих людей”. Але його поховали у Нью-Йорку на Старому кладовищі (Old Mount Carmel).

І донині в серцях шанувальників творчості класика єврейської літератури Шолом-Алейхема знаходять відгук його слова: “Живіть у мирі та радості. У важкі часи допомагайте один одному. Допомагайте бідним і пам’ятайте моє ім’я – Шолом-Алейхем”.

Сергій Ейзенштейн: Диктатора неминуче чекає розплата

Михайло Матчак – від січового стрілецтва до радянських концтаборів