Якщо я скажу, що цю колонку зараз читає саме студент, то існує десь 99-відсоткова ймовірність, що це так. Більшість людей, що прикипіли до екранів телевізорів, ноутбуків чи решти ґаджетів, були, є чи неодмінно стануть студентами. Явище високостатусного звання становища “спудея” мистецтв чи технологій, яке в Середньовіччі чи навіть наприкінці ХІХ сторіччя все ще було уділом небагатьох обраних та найбагатших, відійшло в минуле. У теперішньому світі не бути студентом університету, академії, інституту, коледжу чи ПТУ вже просто неможливо. Високоорганізований, високотехнологічний світ потребує як знань, так і “папірця”, які можна отримати лише на студентській лаві.

Болонський університет у Північній Італії – найстаріший університет Європи, це перша вища школа (він так і називався “Школа вільних мистецтв“) у світі. Із його заснування 1088 року і беруть початки перші поняття про сучасне студентство. Він мав медичний, філософський та теологічний факультети, а одним із ректорів університету був українець-русин за походженням Юрій Дрогобич. Болонський університет мав першість і в гендерному питанні: туди вперше приймали навчатися жінок, а в XIV-XV сторіччях саме там почали з’являтися і жінки-професорки.

З огляду на вік, гормональну активність та доступність для нього найновітніших знань, які часто в професорсько-студентському середовищі й продукуються, студентство, як правило, завжди попереду під час революцій та просто протестів супроти будь-якої неправоти та несправедливості. І студентська революція на Граніті у 90-х, і акція “Україна без Кучми” 2001-го, і Помаранчева 2004-го та й навіть Революція Гідності без студентства були би неповноцінними.

Революція на граніті. Жовтень 1990 року

Навіть сьогоднішнє студентське свято, міжнародний день всіх учнів середніх і вищих закладів бере початок від студентського протестного руху. 28 жовтня 1939 року карні органи нацистської СС та поліція влаштували розгін мирної демонстрації з нагоди 21-ї річниці створення Чехословацької Республіки в Празі. Під час цієї акції було тяжко поранено 24-річного студента медичного факультету Карлового університету Яна Оплетала. 11 листопада він помер. Похорон, який проходив 15 листопада, перетворився на черговий протест проти окупації, у якому взяли участь тисячі чехів. Дійшло до повторних сутичок із поліцією. А наступного дня у Берліні відбулася нарада за участю Адольфа Гітлера, на якій вирішено закрити чеські вищі навчальні заклади “на три роки” (насправді вони повідкривалися тільки після перемоги над нацизмом). Майно університетів підлягало конфіскації. 17 листопада відбулися масові арешти чеських студентів у Празі та інших університетських містах, 9 провідних представників студентських організацій було страчено в празьких в’язницях, понад 1 200 арештовано й наступного ж дня відправлено в Заксенгавзен. Солдати вривалися до гуртожитків, чинили побиття студентів, після чого вивозили їх на околиці Праги, де насилля продовжувалося в особливо жорстокий спосіб. Приміром, студентів на морозі в самих піжамах змушували падати, а тоді німецькі нацисти чоботами наступали їм на шиї.

Ян Оплетал

Тлінки Яна Оплетала були перепоховані в рідному Накло, де пізніше був зведений на його честь меморіал. У низці чеських міст, приміром, у Празі, Оломоуці, Брно, Подєбрадах вулиці названі на честь Оплетала. 1996 року Яна посмертно нагороджено орденом Масарика I класу. Що ж до Міжнародного дня студента, то на зборах 1941 року в Лондоні Міжнародна Рада Студентів ухвалила заяву, у якій день 17 листопада на пам’ять про події в Чехії оголошено Міжнародним днем студентів.

Хоча найпопулярнішою формою розваг цього дня зазвичай є музика й танці, та день студента відрізняється від будь-якого іншого танцювально-музичного масового заходу принципово. У Європі, приміром, традиційно кожен великий вищий навчальний заклад обирає один із пяти форматів святкування: “квартирники”, самоорганізовані вечірки в гуртожитку, самоорганізовані вечірки в університеті, вечірки клубного типу та суто офіційні заходи з нагоди Дня студента. Є ще міжуніверситетські вечірки електронної танцювальної музики. Як саме віншуватимете своє теперішнє чи минуле студентство ви, спудеї ХХ та ХХІ сторіччя, обирати вам самим. Можна під танго з червоною трояндою партнерки в зубах, а можна скромно сісти і переглянути старовинні й навіть вінтажні світлини. Ясно одне: що “древніший” ти як студент, то більшу ностальжі за власною Альма Матер відчуєш. А вона ж бо насправді в кожного не менш індивідуальна, ніж відбитки пальців.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram