Чудовий музичний талант завжди виділяв твори Сергія Борткевича із загального потоку красивих мелодій. Видатний дар приносив йому великі перемоги під час його гастролей. Однак всі ці радості змінилися гіркотою і розчаруванням, які принесло з собою буремне XX століття. Сергій Борткевич був видатною особистістю і як музикант, і як людина. Це виражалося в усьому його зовнішньому вигляді. Завжди стрункий і підтягнутий, з ідеальною поставою, він прямував по життю з гідною серйозністю, яка лише час від часу пом’якшала привітною посмішкою. Ніжна меланхолія була основною рисою його характеру, яка знайшла своє відображення в його музиці та надала їй особливий шарм.

Сергій народився 28 лютого 1877 року в Харкові. Вечорами в родині влаштовували музикальні вечори. Бабуся чудово грала на фортепіано й сама складала невеличкі п’єси. Мама також пристрасно любила музику, навіть очолювала місцеве відділення Імператорської музичної спілки. Вона була однією з ініціаторок створення музичної школи та симфонічного оркестру в місті. Син, як і ненька, тягнувся до чарівного мелодійного світу. Окрім того любив літературу. Найулюбленішими стали книги Шекспіра, Ґете та Шопенгавера.

У 18 років Борткевич вирішив присвятити життя музиці. Але батько не дозволив. Тож хлопцю довелося вступати на юридичне відділення Петербурзького університету. Та покинути світ мистецтва не було сил, тому паралельно став студентом консерваторії. Невдовзі розпочалися студентські стайки, і виш закрили, закінчити навчання не було змоги. Сергій писав:

“Як молода людина з гарячою кров’ю, я вітав будь-який прогрес не тільки у світі мистецтва, але й в інших областях людського життя, як людина з трепетним серцем, я незабаром помітив із глибокою антипатією, що політичний рух “лідерів” у той час був спрямований не на творення, а на руйнування держави. Вони хочуть зруйнувати все, абсолютно не замислюючись, що потрібно зробити для блага країни”.

До того ж суворий клімат підірвав здоров’я Сергія, і в 1900 році він повернувся в родовий маєток. Згодом наважився піти наперекір батькові й подався до Лейпцига здобувати музичну освіту.

Наставниками у консерваторії були Соломон Ядассон, Карл П’ютті та Альфред Рейзенавер. Після декількох успішних виступів на студентських концертах Сергія запросили зіграти Концерт ля-мажор Ференца Ліста в Мюнхені під керівництвом Фелікса Вейнґартена . У консерваторії Борткевич отримав Шуманівською премію як найкращий студент-виконавець року та готувався до концерту в Берліні. Але хвороби змусили повернутися додому.

У Харкові він зустрів Єлизавету Гераклітову, і влітку 1904-го пара побралася. Невдовзі молодята переїхали в Берлін, де прожили 10 років. За цей час Сергій встиг і розчаруватися у своєму таланті, і знову повірити в себе.

Даніель Разер першим розгледів неабиякий потенціал Борткевича. Відтоді розпочалася гастрольна кар’єра музиканта. Із концертами він об’їздив Австро-Угорщину, Італію, Францію. Працював викладачем у консерваторії. У 1914 році почалася Перша світова. Борткевич разом із багатьма мав покинути Берлін.

Петроградська (Петербурзька) консерваторія одразу ж взялася за Сергія, зваблювала перспективами й обіцянками. Та Борткевич відмовився та повернувся до Харкова. Але жилося йому не солодко. Для нової влади він та його родина були буржуями. Одного разу навіть заґратували, але невдовзі відпустили. Наступного разу п’яні матроси вдерлися до помешкання розгромили та винесли все, що можна. Заводи, які належали сім’ї Борткевич, націоналізували. Не врятувало навіть те, що Сергій був професором Народної консерваторії. Життя їм не давали, вони стали чужими на рідній землі.

Єдиний вихід – еміграція. У листопаді 1920 року Борткевич із 20 доларами в кишені опиняється в Константинополі. Там орендує кімнату з фортепіано. Та і на цьому випробовування не закінчується. Слабкий здоров’ям від народження Сергій переніс ще й малярію.

Оговтавшись від недуги, дав концерт в американському коледжі в Бебек (історичний квартал в північно-східній частині Стамбулу). Після якого здобув собі визнання серед американців. Невдовзі отримав запрошення стати викладачем Греко-російської консерваторії, отримує визнання в суспільстві. Через півтора року вирушає до Відня.

В австрійській столиці Борткевич написав чимало творів і презентував їх вишуканій віденській публіці. Слухачі після концерту аплодують стоячи. Потім Сергій вирушив підкорювати інші міста Европи.

У 1929-му Борткевичі повернулися в Берлін. Композитор не полишає праці й пише нові твори для фортепіано, віолончелі тощо. Та вже в 1933 році до влади прийшли нацисти. Твори українця вилучили з репертуарів усіх театрів, опери скасували. Причина проста – не арієць, тож не має права.

Робити було нічого, зібравши пожитки вернулися до Відня. Друга світова війна принесла чимало страждань Борткевичам. Лише вчителювання у Віденській консерваторії не дало згинути з голоду, іноді матеріяльно допомагали друзі Сергія Едуардовича. У 1947-му композитор отримав пенсію від громади. Але безгрошів’я не так виснажувало, як моральні переживання. Спочатку бомба влучила в будинок митця, унаслідок чого чимало творів було втрачено назавжди. За кілька років дружина Єлизавета захворіла. У жінки виявили маніакальну депресію. Усе це не могло не позначитися на здоров’ї самого композитора. З кожним днем він згасав на очах. 25 жовтня 1952 року композитор відійшов у засвіти. Поховали Борткевича на віденському кладовищі. Єлизавета пережила чоловіка на 8 років.

У 1997 році могилу видатного композитора зрівняли із землею. На жаль, в Україні не знайшлося людей, які би подбали про перепоховання Борткевича на Батьківщині.

Сергій Борткевич, якого іноді називають “останнім романтиком серед композиторів”, написав 74 музичні твори, але 15 із них втрачені й досі не знайдені. У наші дні його творчість є предметом дослідження науковців, а музику Борткевича регулярно виконують українські колективи.

За радянських часів творчість Борткевича фактично перебувала під забороною. Тільки 2001-го, на десятому році відновленої Незалежності, в Україні вперше виконали його симфонію ре-мажор твір 52 “З моєї Батьківщини”, Перший фортепіанний концерт і Першу симфонію.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram