Семен Дуван – видатний представник караїмського народу, який зробив колосальний внесок у розбудову Євпаторії. Завдяки його організаторському таланту, а також невпинній меценатській діяльності, місто на початку XX століття перетворилося на один із найбільших курортів Криму. На честь Дувана сучасники назвали центральну вулицю Євпаторії – Дуванівською.

Семен Езрович Дуван народився 13 квітня 1870-го в Євпаторії. Він походив із давнього й знатного караїмського роду. Ще його дід за лінією матері, Сима Бабович, став першим гахамом (духовним лідером) караїмів Таврії, а в 1820-х був міським головою Євпаторії, де влаштовував прийом на честь видатного польського поета Адама Міцкевича. Батько, Езра Дуван, був купцем II гільдії, гласним (тобто депутатом) Євпаторійського земського зібрання, Таврійського губернського земського зібрання та міської думи. Уславився активною благочинністю, яка до всього зазвичай бувала анонімною – жертвував кошти на заклади освіти й культури, православні храми, харчування та лікування малозабезпеченого населення.

Традиції своїх пращурів гідно продовжив і Семен. Він закінчив сім класів Сімферопольської чоловічої гімназії. Як великий землевласник (у спадок йому дісталося 5 тисяч десятин, тобто близько 5 500 гектарів землі), у 28 років був обраний до складу Євпаторійської міської думи, а потім і міської управи. Від самого початку роботи в цих установах Семен виявив надзвичайну активність і наполегливість. Зокрема, одразу домігся переказу 250 тисяч рублів із Санкт-Петербурга, завдяки чому вдалося забрукувати дві третини міських вулиць.

Але найенергійніше виявити себе Семен Дуван зміг після того, як 1906 року його обрали міським головою Євпаторії. На цій посаді він залишався до серпня 1917 року (з перервою 1910-1915, коли він очолював повітову земську управу). Слід зазначити, що Дуван мав особистих ворогів і конкурентів, які в день обрання спалили його млин. Але Семен наполегливо працював заради блага всього міста. Йому вдалося розробити містобудівний план Євпаторії, за яким вона розвивалася аж до 1970-х років, об’єднати місто, яке раніше складалося з трьох відірваних одна від одної частин. Дуван побудував міський театр, кошторис якого становив величезну суму в 150 тисяч рублів (причому фінансування здійснювалося від продажу земельних наділів під забудову), ініціював заснування бібліотеки до 50-річчя скасування кріпосного права (подарував їй 500 книжок зі свого зібрання), початкової сільськогосподарської школи з 500 десятинами землі при ній. Збільшив міський бюджет уп’ятеро – зі 150 тисяч до 780 тисяч рублів.

1913 року Семена Дувана обрали дійсним членом Таврійської вченої архівної комісії. На цій посаді він опікувався археологічними дослідженнями в Криму. Якраз у той період вчені провели розкопки, які дали змогу з’ясувати точне розташування давньогрецької колонії Керкінітиди в Євпаторії. Зусиллями Дувана було засновано міський музей старожитностей.

Власним коштом Семен Дуван упорядкував Євпаторійську чоловічу гімназію, придбав для неї необхідне обладнання, екіпірування для всіх працівників. У листопаді 1915 року заснував стипендію для навчання дітей селян Євпаторійського повіту в середніх і вищих навчальних закладах. Займався розвитком залізничного сполучення – сприяв будівництву залізничної гілки Сімферополь-Євпаторія, розробляв плани залізничного сполучення Євпаторії з Джанкоєм. Покращення транспортної доступності призвело до того, що в 1916 році Євпаторію відвідали близько 40 тисяч туристів (при тогочасному населенні міста 27 тисяч), тоді як раніше сюди приїжджали 10-15 тисяч людей щороку.

Підсумовуючи результати діяльності Дувана, царські чиновники зазначали:

“Цілком видозмінив місто Євпаторію новим плануванням, упорядковуванням мостів, електричного освітлення і трамвая, поліпшенням санітарного стану його, благоустроєм пляжів, дач і взагалі розвитком курорту, спорудою міського театру, скверу, міської бібліотеки, створенням абсолютно нової дуже красивої та упорядкованої частини міста тощо. Збудував ряд зразкових шкіл, лікарень. Багато й з користю працював у царині землеустрою, сам веде зразкове сільське господарство <…> Влаштував по всьому Євпаторійському повіту телефонний зв’язок”.

У роки Першої світової війни Семен Дуван організував у Євпаторії Приморський санаторій для лікування поранених військових. Планував створити й велику грязелікарню, яка приваблювала б відвідувачів навіть із-за кордону. Однак цим намірам зашкодила революція.

Більшовицький переворот Семен Дуван категорично не сприйняв. Разом із родиною (дружина Сарра Йосипівна Кальфе, троє синів і двоє доньок) він одним із перших емігрував до Франції. Більшість його статків – землі в Криму, триповерховий будинок у стилі модерн, дача й вілла в Євпаторії – були втрачені без жодного відшкодування.

За кордоном Дуван займався захистом інтересів караїмської спільноти. Зокрема відомо, що в 1938 році, занепокоєний антисемітською політикою в нацистській Німеччині, він звернувся до керівництва Третього Райху з роз’ясненням щодо історії, походження та конфесійної приналежності караїмів. Це допомогло караїмам уникнути гітлерівського терору.

Семен Дуван прожив довге життя й помер 5 лютого 1957 року в місті Больє-сюр-Мер на узбережжі Середземного моря. У своєму заповіді видатний діяч і філантроп прохав перепоховати його тлінки в рідній Євпаторії, а також висловлював переконання в тому, що радянський режим обов’язково зазнає краху.