“Кров – свята” Володимира Шовкошитного – це сповідь і послання-попередження для наступних поколінь і тих, хто ще спить в ілюзорній безпеці, від тих, хто боровся та бореться за нашу державність. Усе вже було. Ідемо наїждженою кривавою колією.

Потужна книга з трьох історичних романів. Місцями хочеться плакати від тієї дійсності, місцями розпирає гордість за сильних духом українців, що виборювали незалежність для України попри все. Бо тут весь український характер народу, де самопожертва й боротьба на смерть одних іде поруч із національною фригідністю та пристосуванням інших. Тут переплелося багато періодів і подій: довоєнні часи, Голодомор, війна, виривання з пазурів Московії тіл героїв-дисидентів, крах СРСР, виборювання Незалежності й Майдани.

Два останні романи – “Білий кречет” і “Боривітри” – вразили найбільше. У них вся суть підпільної боротьби українців за свою землю. Якщо хочеться дізнатися, чим насправді були ОУН, УПА – читайте цю книгу.

Як на мене, то Українська Повстанська Армія – це феномен, який логічно навіть важко пояснити. Народна армія без держави, яка змогла протистояти зайдам близько 10 років і давала відсіч регулярній Червоній армії та червоним партизанам, німецькій армії і польській армії Крайовій. Лише на 10-му році виснажливої нерівної боротьби керівники УПА вирішили виходити з підпілля. Щоб ті, хто вижив, могли переповісти справжню історію й поступово прививати національну гідність наступним поколінням, щоб уже вони могли витурити окупантських шакалів із рідної землі.

Для мене є відкриттям, що засновником перших загонів УПА був Тарас Бульба-Боровець, а не Степан Бандера. А останній взагалі не брав участі у воєнних операціях. Вражає, якою складною була структура Української Повстанської Армії. Наскільки це була системна організація з чіткою ієрархією і жорсткими правилами. Народна армія, великою метою якої стало здобуття вільної, незалежної держави – України. То для кого насправді вони були ворогами й бандитами?

Усі три романи з книги огорнуті в автобіографічну й сімейну історію. Усе переплетено – минуле, теперішнє. Складна структура останнього роману, здавалося мала б заплутати, але ні, навпаки, ти наче пірнаєш у різні проміжки часу різних історій, щоб таки побачити повну картину.

За цією книгою відчувається величезна праця автора, щоб зберегти й передати справжню історію без прикрас від тих, хто там був.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram