10 вересня людство відзначає Всесвітній день запобігання самогубствам або Всесвітній день запобігання суїциду (World Suicide Prevention Day). Вперше він був проведений 2003 року – ініціатором акції виступила Міжнародна асоціація із запобігання самогубствам (International Association for Suicide Prevention) за дієвої підтримки ВООЗ та під патронажем Організації Об’єднаних Націй.

Утім, перша доповідь ВООЗ на тему суїциду була підготовлена лише 2014 року і мала назву ”Запобігання самогубствам: глобальний імператив”. Мета доповіді – зробити запобігання самогубствам одним із першочергових завдань охорони здоров’я в глобальному масштабі і в сфері державної політики країн.

Кожні 40 секунд десь у світі людина накладає на себе руки

ВООЗ веде власну статистику. 24 серпня 2018 року вона оновила свої дані і сьогодні у фактах і цифрах вони мають такий вигляд:

• Щорічно близько 800 тисяч осіб позбавляють себе життя (втім, є дані, що цифра наближається до мільйона). Це 10-та за чисельністю причина смерті в усьому світі. За прогнозами, до 2020 року цей показник збільшиться у півтора, а то й 2 рази;
• На кожне самогубство припадає значно більша кількість спроб його вчинити, і ця попередня спроба – найважливіший фактор ризику;
• Кожні 40 секунд у світі одна людина зводить рахунки з життям;
• З 2016 року самогубства – друга основна причина смерті молоді у віці 15-29 років;
• На країни з низьким і середнім рівнем доходу припадає 79% самогубств у світі. Але за кількістю завжди на перших позиціях розвиненіші країни, зокрема країни Східної Європи. Найменше випадків у країнах Латинської Америки та ісламських країнах. Дані щодо Африки вивести неможливо;
• Для самогубств найчастіше використовуються пестициди, повішення і вогнепальна зброя;
• Кількість смертей від самогубства перевищує загальну кількість загиблих на війні і в результаті насильницької смерті – 57% у загальній кількості фактів насильницької загибелі.

Навіть наведені вище дані є приблизними. Адже, за показниками ВООЗ, лише 60 її країн-членів мають релевантні дані демографічної реєстрації належної якості, які безпосередньо можуть бути використані для оцінки показників. Делікатність проблеми, протиправність суїцидальної поведінки відповідно до усталених традицій в деяких країнах загалом дозволяють ВООЗ відверто ставити питання про неповну звітність і неправильну класифікацію цих даних. Але оскільки офіційна статистика фіксує лише наявні випадки суїциду, то реальна кількість може перевищувати ці дані у 2-3 рази. До того ж, близько 20 мільйонів осіб кожен рік здійснюють невдалі спроби покінчити з життям.

ВООЗ поділяє країни за кількісними показником на три групи:

• Високий і дуже високий рівень самогубств (більш ніж 20 осіб на 100 тисяч населення);
• Середній рівень (від 10 до 20 осіб на 100 тисяч населення);
• Низький рівень (до 10 осіб в рік на 100 тис. населення).

А що ж Україна?

За офіційними даними Державного комітету статистики України, показник самогубств станом на 2017 рік складає 16,6 осіб на 100 000 населення.

Отже, Україна відноситься до другої групи, яка має середній рівень самогубств. При цьому за гендерною ознакою маємо такі дані: чоловіки – 29,2, жінки – 5,6. Якщо у світі рівень самогубств серед чоловіків у 3-4 рази вищий, ніж серед жінок, то в Україні, як видно – більше ніж у 5 разів.

Якщо ж скласти зведену таблицю смертності за самоушкодженням як основною причиною, то в регіональному розрізі показники матимуть такий вигляд:

Всього Серед  чоловіків Серед  жінок
Україна 16,6 29,2 5,6
області
Автономна Республіка Крим
Вінницька 22,2 39,0 7,8
Волинська 14,0 26,6 2,7
Дніпропетровська 21,8 38,0 8,2
Донецька
Житомирська 19,4 35,7 5,3
Закарпатська 12,7 21,9 4,1
Запорізька 21,2 38,1 7,0
Івано-Франківська 11,8 21,7 2,9
Київська 22,4 41,1 6,5
Кіровоградська 28,5 48,7 11,3
Луганська
Львівська 5,3 9,2 1,8
Миколаївська 23,8 44,9 5,7
Одеська 20,3 34,8 7,5
Полтавська 20,0 34,6 7,6
Рівненська 13,2 23,4 3,9
Сумська 19,6 34,8 6,7
Тернопільська 9,7 18,3 2,1
Харківська 8,7 14,7 3,5
Херсонська 25,0 43,7 8,7
Хмельницька 21,0 37,6 6,6
Черкаська 22,0 36,9 9,4
Чернівецька 10,1 19,0 2,1
Чернігівська 20,8 37,4 7,0
м. Київ 6,4 11,0 2,4

Ці дані Держкомстат укладає відповідно до національної класифікації. Якщо ж проводити її за європейським стандартом, то ситуація дещо зміниться у бік зменшення: всього – 14,8, чоловіки – 27,3, жінки – 4,7.

Наведені показники чітко виділяють найбільш депресивні й неблагополучні області України. Відповідно до запропонованого ВООЗ поділу Україна має всі три типи рівнів – високий і дуже високий, середній і низький. До областей з високим і дуже високим рівнем самогубств (понад 20 осіб на 100 000 жителів), відповідно, відносяться Вінницька, Дніпропетровська, Запорізька, Київська, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернігівська.

Середній рівень (від 10 до 20 осіб на 100 000): Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Сумська, Чернівецька. На межі цих двох груп перебуває Полтавська область.

Низький рівень (до 10): Львівська, Тернопільська, Харківська і місто Київ.

На офіційній сторінці патрульної поліції України у Facebook періодично з’являється інформація про попередження патрульними чергових спроб вчинити самогубство. Наприклад: 29 серпня – Львів, 14 серпня – Івано-Франківськ, 20 липня – Київ, 9 липня – Харків, 7 липня – Харків, 24 червня – Миколаїв, 21 червня – Київ, 2 травня – Київ, 1 травня – Львів. І це лише окремі випадки.

У контексті вкрай актуальною стає рекомендація ВООЗ щодо розробки національних стратегій запобігання самогубствам, у яких суттєва роль відводиться підвищенню якості нагляду і моніторингу самогубств і спроб його здійснення. Насамперед йдеться про демографічну реєстрацію явищ, лікарняний облік спроб його вчинення, ведення національних репрезентативних оглядів для збору інформації про такі спроби за повідомленням респондентів.

Самогубство і соціум

Самогубство – одна з найстрашніших соціальних проблем сучасного світу. І хоча традиційно прийнято відносити це питання до сфери охорони громадського здоров’я, все ж не можна оминати його соціальну складову.

Кожен випадок – індивідуальний, і медичні показники в кожному конкретному випадку відіграватимуть різну роль. Найстрашніше – імпульсний характер явища. Тоді значна кількість самогубств відбувається імпульсивно в моменти кризи, коли втрачається здатність долати стресові ситуації в житті (фінансові проблеми, розрив відносин або хронічний біль і важкі хвороби).

Традиційні причини, які підштовхують людину до такого кроку – це насамперед депресія і розлади, викликані вживанням алкоголю.

Окрім того, суїцидальна поведінка багато в чому асоціюється з конфліктами, стихійними лихами, насильством, зловживанням або втратами, а також почуттям ізоляції. Показники самогубств також високі серед найбільш уразливих груп, які піддаються дискримінації: біженці і мігранти, корінне населення, представники ЛГБТ-спільноти, а також ув’язнені.

Сьогодні наша країна має кілька вкрай небезпечних і болючих тенденцій – збільшення кількості самогубств серед дітей, підлітків і молоді, а також – серед ветеранів війни і військовослужбовців. Окрема тема, яка вкрай мало висвітлюється у ЗМІ – самогубства в середовищі співробітників правоохоронних органів та силових структур.

Сьогодні в Україні на фаховому рівні суїцидальною проблематикою займаються медики, психологи, юристи і правоохоронці. А що ж державні органи?

Самогубство і держава

27 грудня 2017 року уряд затвердив ”Концепцію розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на період до 2030 року”. З травня 2018 року на урядовому порталі розміщена інформація Міністерства охорони здоров’я про розроблення спільно з українськими та міжнародними експертами, ветеранськими та громадськими організаціями плану заходів для реалізації цієї концепції.

У лютому МОЗ ініціювало проект ”Лінія життя. Україна”, суть якого – створення національної телефонної гарячої лінії для емоційної підтримки українців та запобігання самогубству. Вкрай необхідна ініціатива для України, яка, за даними МОЗ, входить до числа 25 країн світу з найвищими показниками суїцидів. При цьому наші кількісні показники – одні з найвищих у Європі.

Загалом, тема настільки складна, що починаєш мимоволі ловити себе на думці про явно виражене підсвідоме бажання мінімізувати вживання цих двох слів навіть у цьому тексті, про пошук морально легших синонімічних вербальних формул, про прагнення використовувати непряму дотичну лексику.

За всіма цими цифрами – тисячі втрачених людських доль. І десятки тисяч їхніх близьких і рідних людей, які відтепер залишаться жити з відчуттям цієї страшної і непоправної втрати.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram