Чи міг собі бодай уявити Іван Котляревський, сідаючи писати “Енеїду”, який шалений вплив його бурлексно-травестійна поема матиме на майбутнє цілої української літератури? Питання риторичне. Звісно ж, ні.

Колись відомий літературознавець Дмитро Чижевський сказав, що Котляревський “не знайшов для своїх думок й ідеалів серйозну форму”. Літературознавці й нині дискутують про переваги та недоліки саме такого – бурлескного початку нової української літератури. Дискутують, як показують останні події, недарма. Навіть нині знаходяться люди, які стверджують, що українська мова добре надається лише до комедій.

Фото: Ольга Погинайко

Утім, Чижевському йшлося, вочевидь, не про можливості мови, а про можливості суспільно-політичного становища. Вибудовування фактично нового епосу (а саме ним врешті стала “Енеїда”), в якому козаки, яким поруйнували Січ (“спаливши Трою”), після довгих поневірянь врешті засновують нову могутню державу, високою мовою за тих політичних умов було неможливим. Тож автор пішов чи не єдиним доступним шляхом – сховав епос під маскою сміху.

Фото: Ольга Погинайко

Ця тональність класика якнайкраще корелює з творами сучасних письменників. Так уважає кураторка виставки “Котляревський і сучукрліт”, літературознавиця, літературна критикиня Тетяна Трофименко. І ми їй віримо, бо, напевно, ніхто навколо не читає стільки сучукрліту, як вона.

Фото: Ольга Погинайко

Виставка ця днями відкрилася в Музеї книги й друкарства в Києві. Чималенька зала площею понад 200 квадратних метрів дозволила організаторам погратися з простором. Тут створили цілий мінілабіринт, рухаючись яким відвідувач стикається (часом ледь не в буквальному сенсі – носом, чи лобом) із ключовими дійовими особами сучасної літератури. Кожне таке зіткнення супроводить кураторський текст на стенді, що вичерпно пояснює, приміром, чому саме Андрухович, Подерв’янський чи Ірванець.

Організаторам вдалося дуже гармонійно поєднати традиційні, ба навіть олдскульні як на нинішній час виставкові стенди зі стародруками під склом, зі славнозвісними (і можна сказати класичними) ілюстраціями Анатолія Базилевича з одного боку, і із сучасними колажами, підготовленими студентами Харківської академії дизайну під керівництвом Богдана й Олена Поліщуків, – з іншого.

Фото: Ольга Погинайко

Якщо “сміх, бурлеск, деконструкція, пародія, сентиментальний пафос і відчайдушне завзяття” (все перелічене – з опису до виставки), справді притаманні “зачинателю” нової української літератури, то треба зізнатись чесно: чого-чого, а цього сучукрліт має навіть у надлишку.

Банери з монументальними “богинями сучукрліту” Забужко й Карпою (здогадайтеся самі, хто з них “зла Юнона, суча дочка”, а хто “Венера, не послідня шльоха”), Олександр Ірванець, що, наче чортик, вилазить звідкись з-під підлоги зі своїм бурлескним “Харковом 1938”, Андрухович, до стенду з яким прикріплена маска чуми і жіночі панталони. Вінчає обстановочку “куток Подерв’янського”, що зображає чи то радянську кухню, де свого часу концентрувався опір мейнстрімній культурі, чи то ту саму каптьорку з текстів “Подера”. Звісно, із засмальцьованою газетою, таранею і пивом марки “Жигулівське”. Трохи збоку за цим бурлеском-як-він-є спостерігають за грою в карти призвідці – сам Котляревський і Вергілій.

Вечір відкриття виставки доповнював також інтерактив. Відвідувачі могли послухати контрабас у виконанні запрошеного музиканта або отримати яблуко чи квітку за відповідь на питання – Венера чи Юнона? Популярними виявилися також передбачення від Сивілли з уривків із книжок сучасних письменників. Мені, щоправда, трапився якийсь не дуже радісний – з роману Люко Дашвар. Але що… І звісно – найбільше враження справила воскова постать Івана Котляревського в повний зріст, спеціально позичена при цій нагоді Музеєм становлення української нації.

Виставка триватиме аж два місяці – до 13 квітня 2020 року. Я, звісно, дуже рекомендую на неї потрапити ще й тому, що, окрім перелічених вище красот, велику частину її становлять саме сучасні українські книжки, які ви зможете там пригледіти. До всього, у межах виставки запланована ціна серія тематичних заходів. Уже на цьому тижні літературознавець Ростислав Семків прочитає лекцію, присвячену власне “Енеїді”, пізніше можна буде поспілкуватися з авторкою-переможницею “Книги року BBC” Тамарою Горіха Зерня, з Олександром Ірванцем та іншими.

Читайте нас також у Facebook, Telegram, Twitter, дивіться в Instagram