Руслан Кермач
Політичний аналітик Фонду "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва

Руслан Кермач. Візит Клімкіна до Вашингтона: перші висновки

34
Руслан Кермач. Візит міністра закордонних справ України до Вашингтона: перші висновки

Минуло тижня у Вашингтоні відбулась офіційна зустріч міністра закордонних справ України Павла Клімкіна з віце-президентом США Майком Пенсом. Останній, згідно з офіційним повідомленням Білого дому, наголосив на “беззастережній підтримці суверенітету та територіальної цілісності України” та підкреслив, що “Мінські угоди залишаються найбільш реалістичним шляхом до миру”. Після цієї зустрічі міністр Клімкін був також прийнятий у Білому домі Президентом США Дональдом Трампом, який під час розмови з українським дипломатом підтвердив підтримку України з боку США та висловив бажання співпрацювати з українськими партнерами щодо мирного врегулювання конфлікту на Донбасі. В українському МЗС назвали переговори в США “величезним успіхом української дипломатії”.

Міністр закордонних справ Павло Клімкін дійсно став першим українським високопосадовцем, якому вдалося особисто зустрітися з новим американським президентом Трампом безпосередньо в Овальному кабінеті Білого дому, що надає цьому дипломатичному візиту особливої символічної значущості. Водночас примітно, що відповідна зустріч українського міністра в Білому домі відбулася буквально через декілька годин після зустрічі американського президента з очільником російського МЗС Сергієм Лавровим. Така послідовність зустрічей уже сама собою слугує красномовним дипломатичним жестом, який, до речі, може бути продиктований внутрішньополітичними мотиваціями Білого дому. На тлі чергового наростання в США підозр щодо можливих зв’язків оточення президента Трампа з Росією продуктивна зустріч з очільником українського зовнішньополітичного відомства мала б заспокоїти ту частину американського істеблішменту, що насторожено сприйняла візит російського міністра Лаврова невдовзі після скандального звільнення президентом США директора ФБР Джеймса Комі.

Суто в дипломатичному розрізі проведення зустрічей із російським та українським міністрами в один день, очевидно, було покликано продемонструвати передовсім збалансованість підходу Вашингтона та бажання дослухатися позиції обох сторін, так чи інакше залучених до конфлікту в Україні.

Окрім суто символічних аспектів, за підсумками переговорів українського високопосадовця в Вашингтоні, можна визначити й деякі практичні висновки.

Передовсім варто відзначити, що озвучені під час зустрічей у Білому домі ключові меседжі американських президента та віце-президента дають підстави говорити про загальну сформованість позиції Вашингтона щодо низки питань пріоритетної значущості для України. До таких належать передовсім питання підтримки територіальної цілісності та суверенітету України в умовах російської військової агресії та окупації частини території країни, визнання відповідальності Росії в контексті виконання Мінських домовленостей та готовність Сполучених Штатів і надалі підтримувати Україну в контексті мирного врегулювання конфлікту на Донбасі.

Сформованість позиції чинної американської адміністрації щодо означених питань поза сумнівом є важливою запорукою ефективного продовження лінії дипломатичного тиску країн Заходу на Москву в разі продовження останньою агресії на Донбасі та зухвалого ігнорування приписів, зафіксованих у Мінських домовленостях. Так само важливою є ця позиція і в контексті продовження санкцій щодо Росії, які за словами Держсекретаря США Рекса Тіллерсона, “залишатимуться в силі до тих пір, доки Москва не скасує кроки, що спровокували їх введення”.

Достатньо високий рівень порозуміння між українською та американською сторонами створює також сприятливе тло для підготовки зустрічі на вищому рівні між президентами США та України в майбутньому. Не менш важливим є й те, що позиція американської адміністрації щодо українського питання сформувалася раніше, ніж відбудеться особиста зустріч Трампа з російським президентом Путіним, запланована на полях саміту G-20 уже в липні цього року. І хоча налагодження більш тісного міжнародного співробітництва між Вашингтоном та Москвою за окремими пріоритетними питаннями не є виключеним, можливості укладання так званої “великої угоди” (big deal – англ.) за спиною України видаються суттєво обмеженими тепер, коли Білий дім укотре досить чітко публічно артикулював свою принципову позицію щодо українського питання.

Переговори українського міністра закордонних справ Павла Клімкіна в Білому домі поза сумнівом є важливим позитивним результатом роботи української дипломатії на американському напрямі, який закладає підвалини для поглиблення двосторонньої комунікації та подальшого співробітництва зі Сполученими Штатами за пріоритетними для обох країн напрямами.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.